Європа в пошуку нової стратегії енергобезпеки

У відповідь на політичну кризу в Україні і загрозу порушення стабільності поставок енергоресурсів в ЄС, 28 травня Європейська Комісія ухвалила проект нової Стратегії енергетичної безпеки ЄС. 

Як зазначив комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Еттінгер, стратегія базується на поглибленому аналізі енергетичної залежності країн-членів ЄС. Документ пропонує комплексні дії у восьми ключових напрямах роботи Єврокомісії та перелік заходів, які повинні бути виконані в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі з метою формування адекватної відповіді на виклики енергетичної безпеки ЄС, а саме: 
 
1 Термінові дії, націлені на підвищення здатності ЄС подолати виклики, пов'язані з можливістю зриву поставок енергоносіїв до ЄС взимку 2014/2015 рр.; 
 
2 Посилення механізму солідарності і оперативного реагування на виклики енергетичної безпеки ЄС, захисту критичної енергетичної інфраструктури Співтовариства; 
 
3 Утримання темпів зростання енергоспоживання в ЄС; 
 
4 Розвиток функціонального і глибоко інтегрованого внутрішнього енергоринку ЄС; 
 
5 Збільшення обсягів генерації всіх видів енергії в ЄС; 
 
6 Подальший розвиток передових технологій у сфері енергетики; 
 
7 Диверсифікація зовнішніх джерел і транспортування енергоресурсів в ЄС; 
 
8 Посилення координації між країнами ЄС з питань формування національної енергетичної політики, дотримання правила "єдиного голосу" у зовнішній енергетичній політиці ЄС. 
 
Отже, розглянемо послідовно, про що йдеться в документі. 
 
1 Термінові дії, націлені на підвищення здатності ЄС подолати виклики, пов'язані з можливістю зриву поставок енергоносіїв до ЄС взимку 2014/2015 рр. 
 
З огляду на події в Україні і потенційну можливість зриву поставок російського газу в ЄС в короткостроковій перспективі, дії Єврокомісії мають бути зосереджені на тих країнах, які є найбільш залежними від одного постачальника газу (країни Східної, Південно-Східної Європи, країни Балтії). 
 
У контексті підготовки до зими 2014/2015, Єврокомісія співпрацювати з регуляторами енергоринку та системними операторами ГТС країн ЄС з метою поліпшити готовність ЄС до можливих зривів газових контрактів. Особлива увага приділятиметься: 
 
- Посиленню ефективності використання інфраструктури зберігання газу (розширення можливостей по зберіганню газу в Латвії з метою створення його стратегічного запасу для країн Балтійського регіону); 
 
- Розвитку в ЄС системи реверсних потоків (в контексті меморандуму про взаєморозуміння, недавно підписаного Словаччиною та Україною); 
 
- Розвитку регіональних планів організації поставок енергоресурсів; 
 
- Посиленню ступеня використання наявних в ЄС потужностей інфраструктури СПГ-терміналів. 
 
2 Посилення механізму солідарності і оперативного реагування на виклики енергетичної безпеки ЄС, захисту критичної енергетичної інфраструктури Співтовариства 
 
2.1. Створення запасів нафти 
 
Країни ЄС зобов'язані створити і підтримувати мінімальні запаси сирої нафти і нафтопродуктів в обсязі, необхідному для забезпечення попиту внутрішнього ринку протягом 90 днів. Зараз, в переважній більшості країн ЄС, цей показних знаходиться на рівні 120 днів. Такі дії дозволять утримати в рівновазі ринкові ціни при тимчасовому зриву поставок нафти в ЄС. 
 
ЄС і надалі розвивати міжнародне енергетичне співробітництво, особливо з новими ведучими споживачами зразок Китаю та Індії і посилювати прозорість функціонування енергоринку ЄС. 
 
2.2. Запобігання та реагування на ризики зриву поставок газу 
 
З часів газового протистояння в 2006 і 2009, ЄС значно посилив механізми реагування на можливі зриви поставок газу. Інвестиції в подальше посилення цих механізмів стали законодавчим зобов'язанням: починаючи з грудня 2014 року, країни ЄС зобов'язані забезпечити піковий попит на газ навіть у разі зриву окремими постачальниками газу виконання своїх зобов'язань. Реверсивні потоки газу повинні бути організовані і функціонувати на всіх транскордонних переходах між країнами ЄС. 
 
Європейськими правилами визначені захищені категорії споживачів (насамперед ті, що використовують газ для обігріву приміщень), які повинні бути забезпечені газом в першочерговому порядку. Крім того, країни ЄС зобов'язані пропрацювати плани підготовки і дій в надзвичайних ситуаціях і зриву поставок газу в зимовий період. Газова координаційна група, включаючи регуляторів країн-членів ЄС, вже довела свою ефективність, як загальноєвропейської платформи обміну інформацією, вивчення експертної думки, розробки і впровадження ефективних заходів оперативного реагування на зміни ситуації на газовому ринку ЄС та захисту колективних інтересів усіх членів ЄС. Нинішнім завданням групи є підготовка до кінця 2014 року Регламенту щодо забезпечення безпеки поставок газу в ЄС. 
 
2.3. Захист критичної інфраструктури 
 
Єврокомісія почала розробку політики фізичного захисту критичної інфраструктури, включаючи енергетичну інфраструктуру. У цьому контексті, особлива увага повинна бути приділена захисту комп'ютерних мереж. Планується організувати в ЄС широке експертне обговорення проблем захисту стратегічних енергетичних об'єктів, таких як транзитні газопроводи та магістральні лінії електропередач. 
 
Особлива увага приділятиметься запобіганню контролю такої інфраструктури третіх сторін, які не є членами ЄС, які можуть ставити своєю метою проникнення на енергоринок ЄС, дестабілізацію його функціонування та перешкоджання його диверсифікації під приводом розвитку привабливих комерційних інфраструктурних проектів і т.д .. Спроби неєвропейських операторів і компаній уникнути дотримання енергетичного законодавства ЄС причепитися. Головною прерогативою Єврокомісії має стати дотримання усіма гравцями енергоринку ЄС діючих норм і правил. 
 
2.4. Механізм солідарності серед країн-членів ЄС 
 
Під солідарністю розуміється практична допомога країнам-членам ЄС у скороченні їх уразливості до раптового зриву поставок енергоресурсів. У цьому контексті найбільш важлива підготовча робота: розробка необхідних планів дій у надзвичайних ситуаціях, згідно з результатами проведених стрес-тестів роботи енергетичної інфраструктури; широке обговорення проблематики між національними урядами та відповідними установами, регуляторами енергоринків країн ЄС і т.д .. Метою такої роботи має бути забезпечення мінімального рівня енергозабезпечення для кожної країни ЄС. Головний фокус уваги Єврокомісії в цьому контексті сьогодні спрямований на країни Центральної і Південно-Східної Європи. 
 
3 Утримання темпів зростання енергоспоживання в ЄС 
 
Утримання темпів зростання енергоспоживання в ЄС є одним з найбільш ефективних інструментів скорочення зовнішньої енергетичної залежності ЄС. Нинішня ситуація на кордонах ЄС надає більш гострої необхідності заходам з підвищення енергоефективності економіки ЄС на 20% до 2020 року, що дозволить скоротити щорічне енергоспоживання на 371 млн. Т в нафтовому еквіваленті. 
 
Досягнення даної мети буде залежати від повноти виконання Директиви з енергоефективності та Директиви з модернізації житлового фонду. Зараз, доля енергоспоживання житлових будівель в країнах ЄС в сукупному обсязі енергоспоживання становить 40%. Прискорення його модернізації, впровадження інноваційних технологій в системах централізованого теплопостачання і кондиціонування дозволить ЄС скоротити нинішні обсяги споживання природного газу більш ніж на 30%. 
 
Така ж картина і з промисловими підприємствами, де енергоспоживання зараз становить 25% від загального обсягу споживання енергії в ЄС. Значний потенціал енергозбереження в промисловості може бути реалізований у разі посилення роботи Європейської системи торгівлі квотами на викиди парникових газів, запропонованої в рамках кліматичної політики ЄС до 2030 року. 
 
Для залучення приватних інвестицій у цей сектор економіки, в поточному бюджетному періоді, в рамках механізму розподілу Структурних фондів ЄС, Єврокомісія планує взяти участь в дофінансування проектів з енергоефективності на загальну суму 27 млрд. Євро, а за рахунок дофінансування цільових програм з енергоефективності з боку національних урядів країн ЄС, ця цифра збільшиться до 36 млрд. євро, що має заохотити приватних інвесторів до впровадження нових підходів до економії енергоресурсів та збільшення енергоефективності виробничих процесів на підприємствах. 
 
4 Розвиток функціонального і глибоко інтегрованого внутрішнього енергоринку ЄС 
 
Внутрішній енергоринок ЄС є ключовим фактором енергетичної безпеки ЄС та інструментів її досягнення в найбільш економічний спосіб. Ініціативи урядів країн ЄС, які впливають на функціонування спільного енергоринку ЄС - або рішення з розвитку відновлюваної, ядерної енергетики, або розвитку нових інфраструктурних проектів в енергетиці (на кшталт газопроводів "Північний потік", "Південний потік", ТАР, Балтійський ЗПГ-термінал, і т.п.) - повинні проходити обговорення на загальноєвропейському чи регіональному рівні для забезпечення того, що рішення однієї країни-члена ЄС не підриває або погіршує безпеку в енергетиці інших. Стратегія енергетичної безпеки ЄС вимагає, щоб стратегічні рішення щодо шляхів розвитку внутрішнього енергоринку ЄС обговорювалися на загальевропейському рівні. 
 
4.1. Поліпшення функціонування ринків газу та електроенергії в ЄС 
 
Третій енергопакет ЄС встановлює рамкові вимоги щодо функціонування європейського енергоринку. Глави держав ЄС погодилися, що формування внутрішнього енергоринку повинна завершитися до кінця 2014 року, проте багато що ще належить зробити. Треба відзначити позитивні зрушення в інтеграції на рівні регіональних енергоринків. 
 
Конкурентний і ліквідний ринок енергоресурсів вже запобігає зловживанням з боку постачальників, які спостерігалися в попередні періоди. Добре розвинений механізм торгів на спотовому ринку дозволяє його гравцям знаходити ефективні рішення по короткострокових завдань енергетичної безпеки в частині закупівлі необхідних обсягів нафти або вугілля. Цей досвід повинен бути поширений на торгівлю газом та електричною енергією, гарантувати наявність вільних пропускних потужностей газопроводів і ЛЕП. 
 
Регіональний підхід залишатися ключовим методом інтеграції Європейського енергоринку в контексті організації транскордонного обміну енергоресурсами. Країни Північної Європи (Фінляндія, Швеція, Данія і Норвегія) продемонстрували ефективність такого підходу в сфері торгівлі та поставки електричної енергії в рамках проекту NordPool. Уже ініційований проект інтеграції ринків газу та електроенергії країнами Північно-Західної Європи (включаючи Францію, Німеччину, Бельгію, Нідерланди, Люксембург і Австрію). 
 
Системні оператори ГТС і магістральних електричних мереж, регуляторні органи країн ЄС також досягли значного успіху в збалансуванні попиту та пропозиції на енергоресурси в декількох європейських макрорегіонах. Так, в 2013 році для збалансування газового ринку ЄС було створено інформаційну платформу PRISMA, що дозволило на 70% підвищити ефективність експлуатації газотранспортних мереж країн ЄС для забезпечення потреб учасників аукціонних торгів газом, ввести стандартизовані та прозорі правила гри на спотовому ринку газу. 
 
Одночасно треба відзначити певне відставання у розвитку конкуренції та інтеграції енергоринків країн Балтії та Південно-Східної Європи, послаблює енергетичну безпеку країн цих регіонів ЄС. 
 
4.2. Прискорення реалізації ключових проектів з розвитку інтерконекторів (газових, електричних) 
 
Внутрішній енергоринок ЄС, крім загальних правил його функціонування, потребує також реалізації значної кількості проектів з розвитку інфраструктурних проектів, особливо транскордонних інтерконекторів між країнами членами ЄС. Єврокомісія вважає, що для остаточного вирішення цього питання до 2020 року буде потрібно інвестиції в обсязі близько 200 млрд. Євро. Однак, в нинішніх умовах ринок здатний забезпечити лише 50% від необхідної суми інвестицій. 
 
"Правила і Рекомендації з розвитку транс'європейських енергомереж" були розроблені Єврокомісією для визначення графіка та переліку реалізації ключових енергопроектів для забезпечення енергетичної безпеки ЄС в рамках 12 пріоритетних коридорів і регіонів. 
 
Перший перелік проектів "спільного інтересу" був підготовлений Єврокомісією в 2013 році. Пріоритетом енергетичної політики ЄС зараз є дотримання тимчасового графіка їх реалізації. В цьому контексті, Єврокомісією були опрацьовані спрощені процедури отримання дозволів на їх реалізацію, в рамках програми ConnectingEuropeFacility (CEF) на дофінансування проектів виділено 5,8 млрд. Євро. Загальний бюджет програми CEFстановіть лише 3% від необхідних 200 млрд. Євро. Однак вона покликана заохотити інші фонди та фінансові інструменти до участі в реалізації нових інфраструктурних проектів. 
 
Стратегія енергетичної безпеки ЄС визначила 27 проектів у газовій сфері та шостий сфері транспортування електричної енергії як критично важливі для енергетичної безпеки ЄС в коротко-і середньостроковій перспективі (см. Перелік проектів нижче). 
 
Реалізація цих проектів покликана посилити диверсифікацію постачальників і маршрутів транспортування енергоресурсів до ЄС. Майже половина з них повинна бути реалізована до 2017 року, інша частина проектів буде завершена до 2020 року. Велика частина проектів буде реалізовуватися на території країн Східної та Південно-Західної Європи. Сукупна вартість цих проектів становить близько 17 млрд. Євро. 
 
4.3. Європейський ринок нафти 
 
Російська Федерація є одним з головних постачальників нафти на нафтопереробні підприємства ЄС. Незважаючи на наявність достатніх потужностей з переробки нафти, ЄС залишається значним імпортером нафтопродуктів, зокрема з Росії та США. Ця взаємозалежність означає, що раптової загрози зриву поставок нафти і нафтопродуктів в ЄС із згаданих країн зараз не існує. Одночасно залишаються питання, які потребують стратегічного уваги і координації з боку Єврокомісії: 
- Залежність нафтопереробної галузі ЄС від поставок російської нафти; 
- Зростання концентрації російського капіталу і присутності російських нафтових компаній на ринку нафти ЄС; 
- Обсяги споживання нафтопродуктів на транспорті. 
 
5 Збільшення обсягів генерації всіх видів енергії в ЄС 
 
ЄС може скоротити свою залежність від зовнішніх постачальників енергоресурсів тільки розвиваючи і збільшуючи обсяги генерації та видобутку власних енергоресурсів. 
 
5.1. Збільшення видобутку енергоресурсів 
 
Протягом останніх 20 років видобуток енергоресурсів в ЄС стабільно скорочувався. Існує можливість сповільнити розвиток цієї тенденції в середньостроковій перспективі за рахунок збільшення обсягів генерації відновлюваної та ядерної енергії в ЄС, нарощування видобутку інших конкурентних енергоресурсів. 
 
5.2. Відновлювана енергетика 
 
За рахунок розвитку відновлюваної енергетики, в ЄС можна досягти економії на імпорті енергоресурсів в обсязі 30 млрд. Євро на рік. У 2012 році частка відновлюваної енергетики в загальному балансі енергоспоживання ЄС становила 14,1%, до 2020 року цей показник повинен вирости до 20%. Надалі, до 2030 року, Єврокомісія пропонує збільшити його до 27%. 
 
За підрахунками Єврокомісії, в період 2012-2020 років, в ЄС будуть встановлені додаткові потужності по генерації відновлюваної теплової енергії в еквіваленті 29 млн. Т нафти на рік, електроенергії - в еквіваленті 39 млн. Т нафти на рік. Одночасно їх широкомасштабна інтеграція в існуючі мережі потребують нових інноваційних рішень та вирішення проблеми ефективного управління такими ресурсами, накопичення та зберігання "зеленої" енергії, поліпшення механізму балансування генерації та споживання, в т.ч. на регіональних рівнях. 
 
5.3. Вуглеводні і чисті вугільні технології 
 
Нарощування видобутку традиційної нафти і газу в ЄС відповідати всім вимогам європейського природоохоронного законодавства. Розвиток проектів з видобутку нетрадиційного газу в ЄС може частково компенсувати спад видобутку традиційного газу, за умови суспільної підтримки таких проектів та їх повної відповідності нормам природоохоронного законодавства ЄС. 
 
Протягом останніх 20 років в ЄС спостерігався спад видобутку та споживання вугілля. Однак, в деяких країнах ЄС, кам'яне і буре вугілля і надалі зберігають значну частку в генерації електричної енергії. В цілому по ЄС цей показник становить 27%. Імпорт вугілля країнами ЄС зараз становить близько 40% від загального обсягу його споживання. 
 
З позиції Єврокомісії випливає, що в довгостроковій перспективі збереження вугілля в енергобалансі країн ЄС буде можливий тільки при використанні технології уловлювання та зберігання вуглецю.По мнению Брюсселя, развитие науки и технологий должно дать ответ на вопрос об эффективной утилизации накопленного углерода и возможности его использования в качестве конкурентного ресурса в будущем. 
 
6 Дальнейшее развитие передовых технологий в сфере энергетики 
 
У середньо- та довгостроковій перспективі, стратегія скорочення енергетичної залежності ЄС вимагатиме суттєвої корекції, із врахуванням новітніх досягнень у сфері науки і техніки, передових технологій в енергетиці. 
 
Нові технології мають забезпечити скорочення капіталоємності енергопроектів, підвищити енергоефективність рішень, перш за все у сфері забезпечення теплопостачання житлових будівель, зберігання відновлюваної енергії, розумного управління електромережами, тощо. Для появи таких технологій знадобляться значні інвестиції у науково-дослідні та конструкторські роботи. Перелік цих питань та проблем має бути розглянутий в рамках політики інноваційного розвитку ЄС. 
 
7. Диверсифікація зовнішніх джерел постачання та транспортування енергоресурсів до ЄС 
 
7.1.Газ 
 
Нині 70% газу, спожитого в ЄС, імпортується. За розрахунками Єврокомісії, обсяги імпорту газу до 2020 року не зростатимуть, а в період 2025-2030 років зростуть до 340-350 млрд. кубометрів на рік. 
 
У 2013 році 39% газу країни ЄС імпортували з РФ, 33% - з Норвегії, 22% - з Північної Африки (Алжир, Лівія), з інших джерел – 4%. Обсяги імпорту СПГ (з Катару, Нігерії) спочатку зросли до 20%, а надалі скоротились до 15% за рахунок переорієнтування постачальників на більш привабливі азійські ринки. 
 
Пріоритетом ЄС залишається диверсифікація та пошук нових постачальників газу, збереження відносин з існуючими надійними постачальниками газу. В цьому контексті, частка СПГ в газовому балансі ЄС буде зростати та відіграватиме більшу роль у диверсифікації поставок. Обсяги нових постачань СПГ на світові ринки, зокрема до країн Азії, із США, Австралії, Катару та країн Східної Африки поступово зростатимуть, частина СПГ поставлятиметься до ЄС. Нині стратегічним завданням Єврокомісії є інфраструктурне забезпечення надходження СПГ до усіх регіонів ЄС. 
 
Відкриття "Південного газового коридору" є одним з найбільш важливих завдань диверсифікації поставок газу до ЄС. Вже до 2020 року до ЄС щороку має надходити 10 млрд. кубометрів газу з Азербайджану. Крім того, Трансанатолійський газопровід (TANAP) має забезпечити вихід на європейський ринок газу інших гравців з Близького Сходу; сукупні поставки газу до Європи цим газопроводом становитимуть близько 25 млрд. кубометрів газу на рік. 
 
У довгостроковій перспективі до "Південного газового коридору" можуть бути підключені такі країни, як Іран, Ірак, Туркменістан, – у разі сприятливої міжнародної ситуації та зняття санкцій з окремих країн. Більше того, ЄС має нарощувати свою енергетичну політику в напрямі співробітництва з країнами Північної Африки, Східного Середземномор'я з перспективою створення у Південній Європі Середземноморського газового хабу. 
 
7.2.Уран та ядерне паливо 
 
Генерація електричної енергії на АЕС відіграє важливу роль в забезпеченні енергетичної безпеки ЄС. Світовий ринок ядерного палива є стабільним, збалансованим та добре диверсифікованим. В той час як європейські компанії володіють технологіями виробництва ядерного палива, його збагачення та переробки, ЄС залишається абсолютно залежним від імпорту уранової сировини. 
 
Ядерна безпека залишається абсолютним пріоритетом ЄС. ЄС має залишатись і надалі одним із лідерів та архітектором ядерної безпеки на міжнародному рівні. В цьому контексті, Єврокомісія має завершити підготовку змін до Директиви в питань ядерної безпеки, посилити незалежність регулятора ринку ядерної енергії, покращити інформування суспільства з питань ядерної безпеки. 
 
У Брюсселі враховували й те, що РФ надалі залишається головним конкурентом європейських компаній на ринку ядерної енергетики ЄС, а також пропонує своїм замовникам інтегровані пакети як інвестиційних пропозицій, так і послуг з обслуговування повного ядерного циклу. В цьому контексті, Єврокомісія має приділити особливу увагу проектам будівництва нових АЕС, де будуть використовуватися технології неєвропейського походження, з метою гарантування безпеки технологій, а також можливості використання продукції альтернативних виробників ядерного палива. Можливість заміщення постачальника ядерного палива має стати одною з головних передумов будівництва будь якого ядерно-енергетичного об’єкту в ЄС. 
 
8. Посилення координації між країнами ЄС з питань формування національної енергетичної політики, дотримання правила "єдиного голосу" в зовнішній енергетичній політиці ЄС 
 
Більшість заходів, наведених у стратегії, вказують на один і той самий пріоритет: необхідність країн ЄС тісно взаємодіяти з питань провадження національної енергетичної політики з іншими членами ЄС. Прерогативою країн ЄС залишається визначення структури їх енергетичного балансу, однак просування питань інтеграції ринків та інфраструктури країн ЄС, спільна залежність усіх членів ЄС від експортерів енергоресурсів потребують солідарності, особливо у кризові періоди. Отже, усі фундаментальні рішення, пов’язані із енергетичною політикою членів ЄС, мають бути узгоджені з інтересами суміжних країн всередині ЄС. 
 
Єврокомісія вітає усі ініціативи країн-членів ЄС, спрямовані на формування спільного енергоринку та його інтеграцію. Нині у Брюсселі вивчають позитивний досвід застосування механізму спільного погодження країнами ЄС ціни на ядерне паливо (через Євроатом), з метою опрацювання подібної практики для газового ринку ЄС, що – на думку Єврокомісії – може покращити переговорні позиції з постачальниками газу до ЄС. 
 
Отже, формування нової Стратегії енергетичної безпеки ЄС стало відповіддю Європейської Комісії на загрозу порушення стабільності поставок енергоресурсів, викликану загостренням воєнно-політичних відносин між РФ та Україною. 
 
Нова стратегія спрямована на поступове скорочення енергетичної залежності ЄС від імпорту енергоресурсів, нейтралізацію впливів на поточну енергетичну політику ЄС з боку провідних постачальників енергоресурсів, перш за все Росії. 
 
Заходи із підвищення енергетичної безпеки ЄС, передбачені стратегією, розраховані на коротко- (до 2017 року) та середньострокову (до 2020 року) перспективу. Із аналізу документу випливає, що для реалізації заходів короткострокового впливу ЄС знадобиться близько 17 млрд. євро інвестицій. Пакет заходів середньострокового характеру вимагатиме інвестицій не менше 200 млрд. євро, що за нинішніх обставин, за оцінками самих авторів стратегії, на 50% перевищує наявні в ЄС інвестиційні можливості. 
 
Ключовим елементом стратегії є перелік з 26 об'єктів критичної енергетичної інфраструктури ЄС, більша частина з яких знаходиться у Центральній та Південно-Східній Європі і запланована до реалізації вже до 2017 року, що, на думку авторів документу, значно посилить рівень інтегрованості енергоринку ЄС та можливість усіх країн ЄС використовувати реверсні режими роботи газових інтерконекторів, розширити перелік постачальників та диверсифікувати маршрути транспортування енергоресурсів до ЄС. 
 
Головний акцент у диверсифікації залежності ЄС від поставок російського газу зроблений на поступовому збільшенні обсягів споживання СПГ та відкритті у 2019 році "Південного газового коридору", нарощуванні обсягів поставок газу до ЄС з Каспійського регіону, Близького Сходу, Туркменістану, Північної Африки та Середземномор’я. 
 
В документі також було зафіксовано позицію Єврокомісії щодо перспектив реалізації російського газопровідного проекту "Південний потік". Зокрема, стратегія припускає можливість його реалізації виключно за умов дотримання учасниками проекту усіх вимог європейського енергетичного законодавства. 
 
18 июня 2014 
Владислав Дейнеко, Аналітичний центр регіонального співробітництва, для "Української енергетики"