На шляху реформ

 

Якісні зміни на українському ринку природного газу можна буде побачити лише після реформування "Нафтогазу" 
 
Прозора і зрозуміла модель газового ринку - важливий стимул для співпраці України та інвесторів як в сфері видобутку вуглеводнів, так і в інших інвестиційних проектах. Інтерес до роботи в Україні виявляють великі закордонні компанії, зацікавлена ​​у співпраці і Росія. Сьогодні вже йде поетапний процес реформування нормативних документів у надрокористуванні та нафтогазової галузі, однак залишається ще багато невирішених технічних питань. 
 
Залучення іноземних партнерів в нафтогазову галузь України потребує створення умов для прозорих і ринкових принципів діяльності компаній, лібералізації газового ринку. 
 
Уряд вже зробило певні кроки на цьому шляху. Наприклад, розпорядженням КМ №360-р від 13.06.12 р доручено реорганізувати ДК "Укртрансгаз" (НАК "Нафтогаз України") шляхом перетворення в ПАТ "Укртрансгаз". КМ також погодився з пропозицією Міненерговугілля щодо реорганізації ДК "Укргазвидобування" (НАК "Нафтогаз України") і створення ПАТ "Укргазвидобування" (при цьому "Нафтогаз" продовжить управляти корпоративними правами щодо даних ПАТ). 
 
З одного боку, така реорганізація компаній відповідає вимогам т.зв. Третього енергопакету ЄС щодо розділення функцій транспортування, видобутку і продажу енергоресурсів. З іншого - зміна юридичної форми не означає їх подальшу приватизацію. 
 
Незважаючи на реорганізацію, приватизувати підприємства поки не надається можливим - це суперечить ч. 5 ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт". Дана стаття забороняє приватизацію держпідприємств, дочірніх підприємств НАК "Нафтогаз України", що здійснюють діяльність з транспортування газу магістральними трубопроводами та його зберігання, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації. Таким чином, поки не будуть внесені зміни в ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", ні про яку приватизацію не може йти й мови. 
 
Надалі, після внесення відповідних змін до законодавства, акціонування компаній, які входили до складу НАК, повинно проводитися біржовим шляхом. Цей спосіб досить прозорий і зрозумілий для потенційних інвесторів. Поки ж гостра нестача фінансових вливань негативно впливає на роботу державних компаній і призводить до зниження конкурентоспроможності української нафтогазової галузі. 
 
напрями інвестування 
 
Незважаючи на створення Росією альтернативних українському газотранспортних маршрутів (Nord Stream і "Південний потік"), що призведе до істотного скорочення обсягів транзиту газу через територію України, наша ГТС все ще становить інтерес для інвесторів. 
 
У той же час і сама ГТС потребує серйозних фінансових вливань. Енергетична стратегія України до 2030 р передбачає модернізацію української ГТС в найближчі десять років у зв'язку зі зношеністю її основних фондів. В частині поліпшення ефективності та якості послуг з транспортування газу необхідно провести роботи по заміні газотурбінних агрегатів на електроприводні, замінити застарілі газоперекачувальні агрегати на нові з більш високим ККД, знизити рівень витрат в системі за рахунок підвищення її герметичності і поліпшення систем контролю, підвищити рівень автоматизації процесів . 
 
Як відзначають автори проекту Енергостратегії, порівняння ключових складових собівартості транзиту газу через ГТС України з показниками ГТС інших країн показує, що в разі успішної реалізації зазначених заходів можна домогтися скорочення операційних витрат на транзит газу на 20-30%. Для збереження економічної ефективності функціонування ГТС цей потенціал необхідно реалізувати протягом найближчих п'яти років. 
 
Очікується, що до кінця літа будуть названі більш точні дані експертної оцінки вартості майбутніх робіт. Що стосується фінансування модернізації ГТС, то раніше Україна наполягала на створенні тристороннього консорціуму за участю Росії і ЄС, проте його формат поки не визначений. 
 
Другий привабливою як для іноземних, так і українських інвесторів сферою є видобуток вуглеводнів. Раніше основною складністю для залучення інвесторів у цю сферу було нестабільне законодавче поле. Зараз Україна намагається створити імідж відкритого і надійного партнера для видобувних компаній. 
 
Так, в травні уряд оголосив переможців конкурсів на укладення угод про розподіл продукції (вуглеводнів), які видобуватимуться в межах Юзівської і Олеської площ. На початку червня оголошено конкурси на укладення угод про розподіл продукції (УРП) по Скіфській і Фороської ділянок глибоководного шельфу Чорного моря. 
 
Збільшити приплив інвестицій у видобуток нафти і газу стало можливим після низки законодавчих удосконалень. Таких, наприклад, як продовження дії Порядку видачі спеціальних дозволів на користування надрами, прийнятого в 2011 г. (на сьогодні дійсними залишаються 463 спецдозволу на геологічну розвідку та видобуток вуглеводнів). 
 
Крім того, Верховна Рада 22 травня п.р. в першому читанні проголосувала за внесення змін до Кодексу України про надра (щодо спеціальних дозволів на користування надрами). Зміни до ст. 16 і 20 Кодексу передбачають, що в разі промислового відкриття родовища корисних копалин, власник спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі на дослідно-промислову розробку родовищ, має право отримати спеціальний дозвіл, минаючи аукціон, який проводиться лише в разі відмови власника спецдозволу від видобутку корисних копалин на даній ділянці надр. 
 
Також стимулюючими діяльність інвесторів в Україні є нові правила укладання УРП. Зокрема, зняті обмеження величини розроблюваного ділянки, передбачено отримання комплексної ліцензії - на пошуково-розвідувальні роботи з наступною промисловою розробкою, причому на термін до 50 років з можливою пролонгацією. Обсяг компенсаційної продукції, одержуваної інвестором в рамках УРП, може досягати 70% загального обсягу видобутих вуглеводнів. Передбачається також індексація тимчасово невідшкодованих витрат, в першу чергу капітальних, що дуже важливо для довгострокових проектів. При ввезенні обладнання інвестор звільняється від імпортного мита, ПДВ та ін. 
 
Цінове питання 
 
Великою проблемою на сьогоднішній день залишається питання ціни на природний газ для державних видобувних компаній. Саме дотаційна система ціноутворення на природний газ для держкомпаній і тих, де частка держави складає більше 50%, завжди застерігала інвесторів від активного капіталовкладення в українські вуглеводневі родовища. 
 
На сьогоднішній день згідно ст. 10 Закону України "Про основи функціонування ринку природного газу", підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50% і більше, господарські товариства, 50% та більше акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також ДП, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та / або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, який використовується для потреб населення. 
 
Продаж здійснюється безпосередньо суб'єкту, уповноваженому КМ на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, щорічно встановлюються НКРЕ згідно з Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток. 
 
У той же час інші господарюючі суб'єкти, менш 50% в яких належить державі, можуть реалізовувати природний газ за економічно обгрунтованими цінами на вільному ринку. 
 
Таким чином, державні газовидобувні компанії, крім навантаження податкових платежів, змушені нести непомірне навантаження у вигляді забезпечення соціальних програм уряду, продаючи видобутий газ для потреб населення та бюджетних організацій за заниженою ціною. 
 
В даний час механізм розрахунку, встановлення та забезпечення єдиних принципів та методичних основ формування цін на природний газ визначає Порядок, затверджений постановою НКРЕ №35 від 22.01.09 р 
 
У квітні п.р. НКРЕ представила проект нового Порядку формування цін на природний газ, проте його положення не міняють принципи розрахунку ціни. 
 
При цьому, за інформацією самої НКРЕ, ціни, які будуть розраховані згідно з новим Порядком, повинні забезпечувати суб'єктам господарювання, які здійснюють видобуток природного газу: покриття економічно обгрунтованих витрат виробництва на планований період; отримання прибутку, достатньої для забезпечення виконання інвестиційної програми (плану капітальних інвестицій), окремо по кожному родовищу з видобутку природного газу на планований період; сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань. 
 
І якщо використання старої методики для нового Порядку не залишає державним компаніям надій на достатні інвестиції у розвиток, змушуючи їх і надалі продавати видобутий газ за "соціальний" ціною, то для приватних компаній ситуація з ціноутворенням виглядає цілком прийнятною. Це, в свою чергу, разом з іншими ініціативами держави для залучення інвестицій в галузь буде стимулювати зростання підприємницької активності в сфері видобутку природного газу і відповідно - нарощування обсягів його видобутку в Україні. 
 
Роман Сторожев, Президент Асоціації "Газові трейдери України" 
"Енергобізнес", №26 (762) від 10.07.2012