ОЛЕКСАНДР ШУМСЬКИЙ ПРО ЗАКОНОПРОЕКТ 4187: «ПРИЙНЯТІ ЗМІНИ МОЖУТЬ ВІДКРИТИ ШЛЯХ ДО ПРИВАТИЗАЦІЇ НАДР ЯК У 90-ТІ»
Паралельно, у жовтні 2020 року був зареєстрований законопроект N4187, який вносив зміни до чинного Кодексу про надра. Таким чином провал з розробкою нової редакції Кодексу про надра відкрив інші двері - внесення змін в кодекс через розробку законопроекту. Отож, через два роки, в умовах війни та закриття даних сфери надрокористування, 1 грудня Верховна Рада України ухвалила у другому читанні доопрацьований законопроект №4187. Законопроект вносить зміни до Кодексу про надра, Закону «Про нафту і газ», Земельного Кодексу України, Гірничого закону, «Про регулювання містобудівної діяльності». Державна служба геології та надр, а також ряд інших стейхолдерів назвали внесені зміни довгоочікуваними та євроінтеграційними. Однак, щоб пересвідчитись в цьому до цього часу на офіційному сайті Верховної Ради України немає остаточної редакції законопроекту, прийнятої у другому читанні.
«ЕнергоБізнес» вирішив розібратися в прийнятих змінах детальніше та розпитати про них фахівців галузі, які брали участь в обговореннях прийнятих змін. До вашої уваги, погляд та ключові зауваження начальника управління адміністрування рентної плати, екологічного податку та місцевих податків і зборів з юридичних осіб Департаменту податкового адміністрування Державної податкової служби України Олександра Шумського.
1. Відсутність вимоги щодо переоцінки запасів при перепродажу спецдозволу.
З мого досвіду щодо передачі права на користування надрами в рамках угод про спільну діяльність, я можу сказати, що близько півтора десятка родовищ були передані іншим власникам просто за смішні гроші, оскільки вартість запасів та відповідно спецдозволів ніхто не переоцінював. Всі посилалися на норми Цивільного кодексу, згідно яких, про яку суму домовилися сторони, так воно і буде. В результаті вийшло, що левова частка договорів про спільну діяльність укладалася державними компаніями і тому держава втрачала доходи.
З прийняттям цього закону буде така ж ситуація. Наприклад, у мене буде адміністративна можливість «надавити» на вас, щоб купити у вас спецдозвіл за ту суму коштів, за яку я хочу, а у вас не буде можливості правильно оцінити вартість вашого активу (права на користування надрами), адже калькулятор, який є у Державної служби геології і надр, за допомогою якого вони визначають ціну, – це повна профанація.
2. Відсутність критерію економічної рентабельності.
В прийнятих змінах взагалі не вказано ніякого критерію розміру економічної рентабельності гірничого проекту, який застосовуються при аналізі з боку державних органів. Раніше цим критерієм була ставка рефінансування Нацбанку.
Я пропонував записати, що економічна ефективність господарської діяльності має бути не нижче вартості залучених кредитних ресурсів суб’єкта господарської діяльності. Якщо ви ведете бізнес і у вас виник касовий розрив, вам потрібно вийти на ринок запозичень. Взяти кредит у НБУ ви не можете, ви можете піти до інших фінансових організацій і взяти кредит за тими ставками, які вони пропонують. Такий критерій мав би бути прописаний у змінах до ст. 45 Кодексу про надра, адже гірничий проект буде рентабельний тільки у випадку, коли він буде формувати відповідний грошовий потік. Повторюсь, зараз взагалі не має такого критерію.
3. Ризики володіння наскрізними ліцензіями.
Отримання наскрізних ліцензій має свої недоліки. Кого ви не спитаєте, всі скажуть, що геологи мають займатися геологією, геофізики – геофізикою, сервісні компанії – облаштуванням, бурильники – бурінням, а менеджмент – видобутком. Якщо ви претендуєте на наскрізну ліцензію, у вас в компанії мають бути всі ці ланки. Ви маєте бути на рівні «Укргазвидобування» або «Укрнафти».
Якщо ви запровадили вільний продаж спецдозволів, у вас з’являється нормальний ринок прав користування надрами. Я отримав ліцензію на розвідку, вивчив родовище і показав, що при такому режимі експлуатації родовище може стати ефективним і я виставив на продаж цю ліцензію.
При отриманні наскрізної ліцензії є ризик, що ви на першому етапі не отримаєте результату, але вам вже нікуди діватися. Якщо є різні ліцензії і їх ринок, ви зможете купити вже більш вивчене родовище, але його вартість буде враховувати інвестиції у розвідку, зроблені попередньою компанією. Наскрізні ліцензії – це випадок, коли компанія одразу приймає на себе весь тягар, якщо є різні ліцензії – це розподілена відповідальність.
4. Частковий продаж прав надрокористування.
Закон дозволяє повністю або частково продавати права на користування надрами. Наприклад, у мене є газове родовище прощею 100 кв км і з 20-ма свердловинами. Це означає, що я можу продати будь-яку свердловину, як окреме право на користування надрами, при цьому, згідно внесених змін, я маю право протягом 6 місяців повідомити Держгеонадра, що я продав такий виробничий актив.
При продажу певної свердловини продавець втратить частину запасів цього родовища. Це має бути відображено у фінансовій звітності вашого підприємства, як зменшення вартості ваших активів, але це ніде не буде відображене.
Також, якщо я продав певну свердловину іншій компанії, я не буду платити ренту з проданого активу, але й покупець може не платити її 6 місяців, допоки не повідомить Держгеонадра, адже рента сплачується кожен місяць. Тобто є питання і до обліку запасів у бухгалтерській та інших звітностях при зміні власності, а також до періоду, протягом якого покупець має повідомити Держгеонадра.
5. Можливість відчуження спецдозволу за рішенням суду.
Внесені зміни дають можливість відчужувати спецдозвіл за рішенням суду. Таким чином, ми відкриваємо тему приватизації 90-х років, коли за рішенням суду, правомірність якого могла викликати питання, отримували активи. Цим рішенням ми відкрили ящик Пандори.
6. Питання до терміну «малого надрокористування».
Викликає питання норма про те, що надрокористувач може збільшити свої запаси на 50% без конкурсу та державної експертизи, якщо нове родовище знаходиться по сусідству з існуючим. Тобто, ви почали розробляти певне родовище з копалинами місцевого значення на ділянці землі площею 25 га, потім ви придбали сусідню земельну ділянку площею 25 га і ви можете легко «переповзти» і отримати цю ділянку без аукціону і всеж ви буде вважатися малим надрокористувачем.
7. Права місцевого самоврядування.
Місцеві ради завдяки процедурам погоджень мали можливість підписати хоч якісь договори про соціально-економічний розвиток території, змусити компанії взяти на себе хоч якісь зобов’язання. Тепер нічого цього не буде. Права місцевих рад обрізали повністю.
8. Ризики використання надр як застави для отримання банківського кредиту.
Згідно прийнятого законопроекту, одним із можливих механізмів залучення фінансування у гірничі проекти може бути застава прав користування.
Але, по-перше, відсутня процедура оцінки заставного майна, що дуже важливо для розуміння справедливої вартості прав користування надрами, а отже – для визначення розміру застави. По-друге, фінансові установи, які набуватимуть прав користування заставним майном, не будуть самостійно використовувати такі права (у банків відсутня експертиза у цьому питанні), швидше за все вони знайдуть покупця на права користування надрами. Наслідком цього може стати шквал позовів до держави, яка по-суті емітувала цінні папери, щодо викупу заставних прав на надра.
9. Питання використання підземних вод.
Прийняті зміни так і не врегулювали ще одну правову колізію. Так, згідно статті 48 Водного кодексу, загальним надрокористуванням по відношенню до видобутку підземних вод є вилучення обсягу води до 5 куб м на добу. Тобто, ви можете качати воду у такому об’ємі і не платити податки.
Разом з тим, діюча редакція Кодексу про надра дозволяє використовувати до 300 куб м на добу підземних вод в рамках загального надрокористування (без сплати податків). Таким чином, розроблений законопроект не встановив крапку та не запропонував єдиного підходу у згаданому питанні.
10. Не визначеність питання «загального надрокористування».
На сьогодні Податковий кодекс чітко визначає, що загальне надрокористування (без сплати ренти) – це вилучення корисних копалин лише «для забезпечення власних потреб домогосподарств», тобто таке надрокористування можуть здійснювати виключно фізичні особи на своїх земельних ділянках.
Але, законопроект 4187 зберігає таку можливість і для юридичних осіб, тобто для компаній. Адже, викладена у законопроекті, уточнена редакція статті 23 Кодексу про надра, дає можливість для юридичних осіб здійснювати загальне надрокористування у випадку «господарських і побутових потреб, не пов’язаних із відчуженням видобутих корисних копалин». При цьому, корисні копалини можуть не відчужуватися компанією безпосередньо, а отримуватися у складі іншої продукції.