Громадські організації надрокористувачів запрошують владу до співпраці
Як відомо, Україна за кількістю та якістю родовищ корисних копалин посідає перше місце в Європі - при території 0,4% земної поверхні і населення 0,7% жителів планети доля нашої держави у світовому видобутку мінеральної сировини становить близько 5%.
Зараз Державним балансом запасів корисних копалин враховано близько 8000 родовищ майже 100 видів корисних копалин, більш ніж 3300 родовищ освоєно промисловістю, та на їх базі функціонує понад 2000 гірничодобувних підприємств. Вартість розвіданих запасів з розрахунку на душу населення України становить близько 150 тис. Доларів США, а за оцінками західних експертів - понад 200 тис. Доларів США. Вартість видобутих корисних копалин становить кілька млрд.грн на рік, що говорить про важливу роль недродобивающей галузі в державі і суспільстві.
Всі ці родовища експлуатуються підприємствами різної підпорядкованості і різних форм власності, при цьому окремі підприємства належать іноземним власникам.
Однак, всі підприємства у своїй господарській діяльності мають певні проблеми через недосконалість чинного законодавства в сфері надрокористування.
Так, по-перше, "Кодекс про надра", прийнятий ще в далекому 1994 році, вже морально застарів, його окремі статті не враховують реалії і вимагають суттєвого вдосконалення. Цей нормативно-правовий акт повинен бути уніфікованим документом, регулюючим всі відносини в сфері надрокористування, включаючи питання дозвільної документації при землевідведенні, прав власності на надра, видачі спеціальних дозволів на користування надрами, видобуток корисних копалин та контролю за цим процесом, плати за користування надрами та тощо.
По-друге, "Порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами" щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України із значними змінами в порівнянні з торішнім. До того ж, він приймається не з 1 січня відповідного року, як має бути, а де з другої половини першого кварталу (2007 і 2008 роки), або навіть наприкінці півріччя (2009 рік).
До того ж "Порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами", прийнятий в червні 2009 року докорінно відрізнявся від проекту Порядку, який перебував довгий час на сайті Державної геологічної служби, і в обговоренні якого брали участь підприємці та громадськість, що викликало "м'яко кажучи "здивування інвесторів і підприємців.
Ситуація, коли "правила гри" міняються щороку, при цьому не в сторону полегшення і спрощення, не сприяє збільшенню зацікавленості потенційних інвесторів у розвитку сировинної бази діючих підприємств з виробництва промислової продукції, вкладанні коштів у пошук нових родовищ корисних копалин і будівництво нових кар'єрів. Усі суб'єкти підприємницької діяльності, які хочуть вкладати кошти в розвиток родовищ корисних копалин, повинні чітко розуміти ці правила гри, які повинні бути, в першу чергу, стабільними, а не змінюватися щороку.
По-третє, чинний нині "Порядок справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 № 264) є занадто складним (вартість видобутих корисних копалин повинна визначатися за однією з великих величин - за фактичними цінами реалізації або за розрахунковою вартістю) і не зрозумілим для фахівців підприємств-платників податків, адже окремі його пункти не відповідають вимогам законодавчо визначених правил та положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Тому Державна податкова адміністрація України не затвердила форму податкового розрахунку з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин і не зареєструвала її в Міністерстві юстиції України, в результаті чого підприємства-платники податків сплачують його за власними (як кому заманеться) розрахунками, в результаті призводить до порушення податкової дисципліни.
До речі, до цих пір залишається не ясним - чому базовий норматив плати за користування надрами для видобутку одних видів корисних копалин місцевого значення (сировина для бутового каменю, сировина піщано-гравійна) встановлено у відносному показнику, тобто у відсотках, а для інших видів корисних копалин також же місцевого значення (сировина для будівельного вапна та гіпсу, сировина цегельно-черепичний т.п.) базовий норматив плати за користування надрами встановлений в абсолютних показниках.
Самі ж базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які встановлюються невідомо за якими принципами і підходами, дуже нагадують знамените "економічне обгрунтування" тарифів на житлово-комунальні послуги, які вводяться Київською міською державною адміністрацією.
Все це призводить до того, що різні центральні органи виконавчої влади розробляють законопроекти про плату за користування надрами для видобування корисних копалин з урахуванням власного погляду на цю проблему. Так, наприклад, у грудні 2008 року Державна податкова адміністрація України оприлюднила проект Закону України "Про рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин", а Міністерство економіки України вже в липні 2009 року публікує проект Закону України "Про плату за користування надрами для видобування корисних копалин ", який суттєво відрізняється від законопроекту Державної податкової адміністрації.
По-четверте, також незрозуміла ситуація, чому до цих пір не розроблений диференційований норматив орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, в залежності від самої площі земельної ділянки, її цільового використання, можливості відновлення, подальшого ефективного використання.
Чинна норма чинного законодавства (стаття 21 Закону України "Про оренду землі"), за якою річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки, призводить до того, що, по-перше, органи місцевого самоврядування (місцеві органи виконавчої влади) дуже часто встановлюють річну орендну плату за земельні ділянки виключно на максимальному рівні (12 відсотків), майже не піклуючись при цьому проблемами суб'єктів господарської діяльності, а, по-друге, вони мають можливість "маніпулювати "цим, встановлюючи різні відсотки орендної плати за земельні ділянки навіть для тих підприємств, які розташовані поруч і виробляють однакову продукцію. Останнє призводить до того, що підприємства, маючи практично ідентичні технічні та технологічні можливості і випускаючи абсолютно однакову продукцію, знаходяться в різних умовах по формуванню цін на свою продукцію, так як при всіх рівних умовах виробничо-господарської діяльності повинні платити різну орендну плату за земельні ділянки , що відбивається на кінцевій вартості продукції.
Це питання насамперед турбує гірничодобувні підприємства, які в силу специфіки виробництва мають значні земельні площі під розміщення самого кар'єру, промислової площадки, кар'єрних автодоріг, відвалів для складування виробничих відходів, склад вибухових матеріалів.
При цьому слід також враховувати цільове використання земельних ділянок за їх категоріями (тобто орендна плата за земельні ділянки, які використовуються підприємством для видобутку корисних копалин, повинна відрізнятися від орендної плати за земельні ділянки, які використовуються підприємством для виробництва іншої промислової продукції. Це пов'язано з тим, що виробництво іншої промислової продукції / приміром, м'ясо-молочної продукції, меблів, автомобілів, товарів широко вжитку тощо / можна перенести в будь-яке інше місце, для цього потрібні лише відповідні будівлі і споруди та інженерні комунікації, а кар Регбі із запасами корисних копалин перенести неможливо), впливом землекористувача на земельну ділянку, його відновлення і можливість подальшого ефективного використання, соціальної спрямованості і т.п ..
Така недосконалість і неорганізованість державної системи управління у сфері надрокористування призвело до того, що такі підприємства та об'єднання підприємств з видобутку корисних копалин як Асоціація «Газові трейдери України», Всеукраїнське галузеве об'єднання організацій роботодавців вугільної промисловості «Укруглеработодателі», Всеукраїнське об'єднання обласних організацій роботодавців підприємств гірничодобувної галузі «Федерація роботодавців гірників України», Асоціація «Надрокористувачі України», Асоціація «Укрцемент», Група «Гео-Альянс», Всеукраїнська громадська організація «Союз буровиків України», Міжвідомча асоціація «Укрвибухбуд», «Асоціація Виробників нерудних Будівельних Матеріалів України», Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», Науково-виробниче підприємство «Геоінвест», Відкрите акціонерне товариство «Укрзакордонгеологія», Адвокатське об'єднання «Національна правова палата» об'єдналися в робочу групу і ініціюють створення Національної ради надрокористувачів при Кабінеті Міністрів України з метою підвищення ефективності державного регулювання в сфері надрокористування, розширення участі громадськості в процесах прийняття нормативно-правових актів у сфері надрокористування, і раціонального використання природних ресурсів України.
Основними завданнями цього органу мають бути:
сприяння у формуванні дієвого механізму взаємодії між органами державної влади, суб'єктами господарської діяльності та громадянами України у сфері надрокористування;
участь у формуванні та реалізації основних напрямів державної політики у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, і підтримка громадських ініціатив щодо цього процесу;
удосконалення законодавства, системи державного управління контролю та нагляду в сфері надрокористування;
участь в обговоренні та прийнятті проектів нормативно-правових актів у сфері надрокористування та формування громадських ініціатив щодо вдосконалення і розвитку природоохоронного законодавства, участь у проведенні експертизи проектів актів законодавства з питань, що належать до компетенції Національної ради, подання пропозицій щодо перегляду нормативно-правових актів у сфері надрокористування;
створення сприятливих і рівних умов для всіх суб'єктів господарської діяльності на ринку надрокористування, удосконалення процедури видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами;
сприяння залученню іноземних інвестицій, використанню передових технологій і досвіду для розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони надр в Україні;
сприяння обміну інформацією між органами державної влади, суб'єктами господарської діяльності та громадськістю України.
Від робочої ініціативної групи 21 вересня 2009 направлено лист Прем'єр-міністру України Тимошенко Ю.В. з проханням створити Національну раду надрокористувачів, як консультативно-дорадчий допоміжний орган при Кабінеті Міністрів України, (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 599 «Питання консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, утворених Кабінетом Міністрів України»).
Сподіваємося, що згідно з останніми публічним заявам Прем'єр-міністра України Тимошенко Ю.В. про важливість співпрацюючи влади з громадськими організаціями, що об'єднують фахівців будь-яких галузей, цей консультативно-дорадчий допоміжний орган при Кабінеті Міністрів України буде створений і візьме участь у вирішенні низки проблем, накопиченням в надровідобувніх галузях.
М.К.Діброва, асоціація «Надрокористувачі України»
М.В.Малов, ВГО «Союз буровиків України»