Енергетика по-європейськи, або які законодавчі зміни чекають газовий ринок України

Правила EITI по суті є інструментом підтримки кращого управління та підзвітності через перевірку і повне оприлюднення платежів компаній та урядових надходжень від нафтогазового та гірничодобувного секторів. Водночас ініціатива прозорості дає можливість створити взаємовигідні ситуації для забезпечення поставок сировини до Європи, і тому також підтримується в рамках Сировинний ініціативи ЄС. Україна є одним з ключових енергетичних партнерів ЄС, а з 1 січня 2011 року є повноправним членом Енергетичного співтовариства. У 2011 році Україна створювала робочу групу з питань реалізації Ініціативи прозорості видобувних галузей (EITI) як відповідь на заклик представників Європи приєднатися до EITI. Про це є і відповідна Постанова Кабміну від 3 серпня 2011 року № 825. 

 

Тим не менш, від паперу до дійсності ще багато роботи. Тоді це був один з важливих кроків з інтеграції українкою енергоринку в європейський. Нині - позитивно впливає фактор на інвестиційну привабливість українських родовищ вуглеводнів. За минулий час Україна змогла не тільки показати ініціативу у вигляді робочої групи, але і зробити реальні кроки з лібералізації свого енергетичного ринку. Так, 18 червня цього року Верховна Рада України прийняла Законопроект про внесення змін до Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Стимулом до розвитку власного газовидобутку став як завжди горезвісний дорогий для нас російський газ і бажання знизити залежність від одного постачальника. 

 

СРП 

 

З волі Верховної Ради Закон про угоди про розподіл продукції (далі - Закон про УРП) зазнав змін, що стосуються держрегулювання укладення та виконання таких угод. Прийняття таких змін, на думку авторів законопроекту, дозволить створити умови для збільшення власного видобутку газу та нафти, залучення недержавних інвестицій. Важливо відзначити, що внесені зміни в Закон відновлюються положення раніше діяла до кінця 2012 р редакції Закону про УРП, зокрема, щодо повноважень міжвідомчої комісії з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції як консультативно-дорадчого органу Кабміну. 

 

Так, згідно з новими прийнятими змінами, сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестор (інвестори) і держава в особі Кабінету Міністрів України. Для вирішення питань з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції Кабінет Міністрів України створює постійно діючу міжвідомчу комісію у складі представників державних органів, органів місцевого самоврядування, народних депутатів України. КМУ також затверджує положення про Міжвідомчу комміссія і визначає орган виконавчої влади, який забезпечує її діяльність. 

 

Вирішення питань управління та координації діяльності сторін чможет покладатися на керівний комітет або інший орган управління, створений за участю сторін. З метою участі держави у виконанні укладеної угоди про розподіл продукції КМУ може надати необхідні повноваження центральному органу виконавчої влади. 

 

Згідно ст. 7 Закону про УРП, рішення про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міжвідомчої комісії із зазначенням переліку конкурсної документації та порядок її надання учасникам конкурсу. Подача заяленія реєструються Міжвідомчою комісією. 

 

Проект угоди про розподіл продукції після остаточного узгодження та доопрацювання візується інвестором і повторно реєструється робочим органом Міжвідомчої комісії, після чого проект СРП надається сторонам угоди для підписання. 

 

І нарешті, державна реєстрація укладеної угоди про розподіл продукції проводиться робочим органом Міжвідомчої комісії у визначеному ним порядку. 

 

А от державний контроль за виконанням угоди про розподіл продукції здійснює Кабінет Міністрів України або уповноважений КМУ центральний орган виконавчої влади в порядку і на умовах, визначених угодою та цим Законом. Не рідше одного разу на п'ять років Кабінет Міністрів України за участю уповноваженого центрального органу виконавчої влади повинен організувати і провести комплексну перевірку виконання умов, передбачених угодою про розподіл продукції. 

 

До слова потрібно сказати, що приватні інвестори досить часто застосовують схему СРП при веденні видобутку вуглеводнів в Україні. Так, наприклад, минулого року цей юридичний принцип був застосований до родовищ сланцевого газу. Протягом минулого року і поточного активно розвивається видобуток вуглеводнів на шельфі. Якщо поки «Чорноморнафтогаз» веде видобуток власними силами на малих глибинах, то більш глибоководні родовища компанія змушена буде розробляти спільно з приватним інвестором, і швидше за все із застосуванням схеми УРП. Видобувачів такий спосіб також влаштовує. Одним з найвідоміших Угод, яке підписувалася в Україні, вважається угода 2007 між українським урядом та компанією «Венко Інтернешнл», яка пізніше передала всі права і обов'язки по УРП компанії «Венко Прикерченська». Як зазначив в рамках Міжнародного енергетичного форуму Президент цієї компанії Джеймс Баун, «це дуже ризикований і дорогий бізнес і в ньому ми можемо працювати тільки в рамках УРП тому, що інакше будуть виникати нерозв'язані проблеми». Навіть при поділі часткою в пропорціях 30% інвестору і 70% державі такі угоди вигідні добувним компаніям. Є одне «але», яке раніше ставало каменем спотикання для участі приватних зарубіжних інвесторів в проектах на територии України - це мінливі правила роботи ринку, тінізація самого ринку та угод на ньому. Так, прісоденіе до європейського енергоринку, імплементація європейського законодавства - в тому числі і EITI - почасти сигналізувала інвесторам про готовність України запропонувати відкриті та прозорі правила гри. 

 

Як оцінюють члени Асоціації "Газові трейдери України", УРП - це сучасний юридичний інструмент і правильне його застосування призведе до збільшення кількості угод у видобувній галузі. 

 

В якості наступного кроку з інтеграції українського і європейського енергетичних ринків законодавець пропонує скасувати експортне мито на природний і зріджений газ при його поставках в країни Енергетичного співтовариства. Про це 2 липня Кабінетом Міністрів України було подано відповідний законопроект. Як наполягають самі автори законопроекту, документ розроблено у зв'язку з необхідністю приведення законодавства України у відповідність до законодавства Європейського Союзу, зокрема - для виконання Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ратифіковано Україною, Закон від 15.12.2010 № 2787-VI). Так, на сьогоднішній день мито при експорті природного газу в газоподібному та / або зрідженому стані становить 35% митної вартості товару, і не менше 400 гривень за 1 тис. Куб. м. Проектом Закону пропонується скасувати застосування вивізного (експортного) мита при оформленні експорту енергопродуктів (газ, природний газ у газоподібному стані, природний газ у скрапленому стані і інш.) до країн - членів Енергетичного Співтовариства. 

 

Тут варто відзначити, що основним документом, що зумовив подальші законодавчі зміни став Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу України". Так, даний законодавчий акт дає право підприємствам, частка держави в статутному фонді яких становить 50 відсотків (часток, паїв) і більш, експортувати природний газ власного видобутку в обсязі, визначеному прогнозним балансом надходження і розподілу природного газу в Україні, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі. Згідно з іншими законодавчим актам, суб'єкти господарювання, які здійснюють експорт газу природного в газоподібному стані, сплачують ставку вивізного (експортного) мита у розмірі 35 відсотків митної вартості таких товарів, але не менше 400 гривень за 1000 куб. метрів. 

 

Згідно ст. 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ратифіковано Україною, Закон від 15.12.2010 № 2787-VI) експортне мито при здійсненні поставок (експорту) енергопродуктів з України до країн Європейського Союзу не застосовується. Згідно Розділу 1 Статті 2 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства до переліку енергопродуктів включено електроенергію та газ, що підпадають під дію Директиви Європейського Співтовариства 2003/54 / ЄС та 2003/55 / ЄС. Згідно ст.19 Закону України "Про міжнародні договори" від 29.06.2004 № 1906-IV, якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору . Таким чином, Україна повинна привести своє законодавство у відповідність з европейскіемі вимогами, які нашим же державою були раніше ратифіковані. 

 

На порядку денному українського енергетичного сектора ще один важливий документ від європейських колег. Так, крім правил про відкритість добувної галузі, Рада ЄС 10 червня 2013 прийняв Директиву, яка підвищує вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки до європейських компаній-операторам, які займаються видобутком нафти і газу на морському шельфі. 

 

Ухваленню цієї Директиви сприяли побоювання ЄС з приводу виникнення аварії, аналогічній тій, яка сталася в 2010 році на нафтовій платформі в Мексиканській затоці, і привела до витоку нафти, а також завдала значної шкоди кільком американським штатам. 

 

Українські шельфові родовища вже довели свій значний потенціал. Так, застосування нових бурових установок на малоглубінних родовищах Чорноморського шельфу вже дало результати з нарощування видобутку компанією "Чорноморнафтогаз". В теж час розробку глибоководного шельфу України пов'язує з приходом приватного інвестора, можливо в особі західних компаній, для якого потрібно забезпечити зрозумілі та стабільні умови роботи. В Україні прийнята досить об'ємна законодавча база для забезпечення екологічної безпеки в шельфовій зоні видобутку нафти і газу. Запобігання забруднення морського середовища в зв'язку з діяльністю у виключній (морській) економічній зоні, здійснюється відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. Так, 20 жовтня 1960 ще Президією Верховної Ради СРСР було ратифіковано Конвенцію про континентальний шельф, регулююча загальні питання розвідки континентального шельфу та розробки його природних багатств. 3 червня 1999 Верховною Радою України було ратифіковано Конвенцію Організації Об'єднаних Націй з морського права, що стосується в тому числі, захисту і збереження морського середовища. 

 

Крім того, питання забезпечення екологічної безпеки, зокрема, при видобутку нафти і газу на шельфі морів регулюються такими нормативно-правовими актами України: Кодексом України про надра, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про виключну (морську) економічну зону Україна »,« про угоди про розподіл продукції »,« про нафту і газ »,« про екологічну експертизу », Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 № 615, Положенням про порядок охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 року № 642, Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 14 грудня 2011 року № 1294 і т.д. 

 

Так, стаття 45 Закону України «Про нафту і газ» визначає, що суб'єкти господарської діяльності незалежно від форми власності, які здійснюють користування нафтогазоносними надрами, видобуток, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки, повинні додержуватися вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, нести відповідальність за його порушення і здійснювати технічні, організаційні заходи, спрямовані на зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. 

 

Законом України «Про охорону навколишнього середовища» регулюється порядок забезпечення екологічної безпеки, а саме - визначаються екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів; вимоги до охорони навколишнього середовища при видобутку нафти і нафтопродуктів; вимоги до охорони навколишнього середовища від шкідливих впливів і ін. Чинним законодавством України передбачена відповідальність за забруднення морського середовища, порушення правил безпечної експлуатації установок та інших споруд, які знаходяться у виключній (морській) економічній зоні, незаконної експлуатації природних ресурсів. 

 

Як бачимо, вимоги до охорони навколишнього середовища при веденні господарської діяльності на шельфі існують в Україні давно. Тим не менш, учітівая все ті ж взяті на себе зобов'язання згідно з договорами партнерства з Еровпейскім енергетичним співтовариством, далі після опублікування Директива Ради ЄС від 10 червня 2013 повинна бути ратифікована в Україні. Як би не було - а тим самим наша держава показує готовність до відкритої співпраці у сфері видобутку вуглеводнів, в тому числі і на Чорноморському шельфі. 

 

Асоціація "Газові трейдери України" 

"Енергобізнес" від 16 липня 2013