Сланцева альтернатива. Кому дістануться українські родовища
Альтернатива російському газу знаходиться у нас під ногами. Якщо держава не розполохає інвесторів, перший сланцевий газ в Україні добудуть у 2015 році
У травні стане відомо, яка саме компанія забезпечуватиме Україну альтернативним газом. Держгеослужба обіцяє оголосити 23 травня переможця конкурсу на розробку двох родовищ сланцевого газу: на Олеській (Львівська та Івано-Франківська обл.) Та Юзівській (Харківська та Донецька обл.) Площадках.
Незважаючи на райдужні перспективи українського ринку природного газу, є ряд причин, що стримують інвесторів від багатомільйонного вкладень в українські родовища. По-перше, державні ініціативи часто носять нестабільний характер. По-друге, цей сектор залишається одним з небагатьох, де зберігається жорстка монополія держави - більше 90% ринку контролюють чиновники. Видобувні компанії готові на свій страх і ризик інвестувати мільярди доларів у видобуток сланцевого газу в Україні, незважаючи на експериментальний характер цього видобутку. Тому перед Кабміном стоїть непросте завдання - забезпечити максимальну відкритість і прозорість проведення конкурсу.
Видобувні компанії готові на свій страх і ризик інвестувати мільярди доларів у видобуток сланцевого газу в Україні, незважаючи на експериментальний характер цього видобутку. Перед Кабміном стоїть непросте завдання - забезпечити максимальну відкритість і прозорість проведення конкурсу
Сланцевий газ вже більше року є топ-темою обговорення в колах енергетиків по всьому світу. В основному, інтерес до даного виду ресурсів підігрівається успіхом США. Але, на жаль, сланцевий газ в Україні - це віддалена перспектива. За період існування незалежної держави геологорозвідка не була проведена, тому навіть прогнозований обсяг визначити досить складно. За оцінками Держгеонадр, прогнозні ресурси (поки мова йде тільки про них) Олеської площі складають близько 2,5 трлн. кубометрів газу, Юзівської - до 10 трлн. кубометрів.
Американські геологи вважають, що застосована в США технологія, можливо, не підходить для українських умов. Проте, західні компанії, в тому числі американські, проявляють інтерес до покладів сланців. Ці компанії можна сміливо назвати світовими гігантами добувної галузі: Chevron і ЕNI (претендують на Олеську площадку), Exxon Mobil, Shell і TНК-BP (Юзівська майданчик).
У вересні 2011 року Нафтогаз України підписав попередню угоду з розробки і видобутку сланцевого газу з ExxonMobil. Крім того, був підписаний договір про інвестиції між ДК "Укргазвидобування" і Shell Exploration and Production Ukraine, яким передбачається фінансування проектів з видобутку сланцевого газу в обсязі до $ 600 млн. Про намір інвестувати в розвідку сланцевого газу $ 55 млн в 2012-2015 роках раніше заявляла і італійська ЕNI.
Що стосується самої технологій видобутку сланцевого газу, тут ключову роль грають три складові: сейсморозвідка, горизонтальне буріння і гідророзрив пласта. Специфіка видобутку вуглеводнів (як з традиційних, так і з нетрадиційних джерел) така, що основні роботи виконують не власне нафтогазовими компаніями, а залучені підрядники - сервісні компанії. Т.е. у різних компаній може бути один підрядник на буріння, який і володіє необхідною технологією. У Києві вже мають свої представництва Schlumberger і Halliburton. Деякі з сервісних компаній уклали договори про партнерство як з Держгеонадрами, так і з НАК "Нафтогаз України".
Умови проведення конкурсу на видобуток сланцевого газу передбачають укладання угоди про розділ продукції (УРП) з компанією-переможцем на 50 років. На жаль, історія Vanco, де партнером виступав Кабмін, стала негативним сигналом для багатьох інвесторів. Тепер же, завдяки прийнятим змінам до Закону "Про угоди про розподіл продукції", інвестор може розділити свої виробничі роботи з державною компанією. Крім того, скасовано необхідність створення юрособи - спільного підприємства. Також знято обмеження з 30 ділянок надр для розробки цих родовищ за системою УРП. Перелік цих ділянок існував з 2006 року, однак замість розробки родовища залишалися на папері.
Закон про УРП має ряд переваг для інвесторів. По-перше, відсутні обмеження величини розроблюваного ділянки, тоді як за Законом "Про нафту і газ" - 500 кв. км на суші і 1000 кв. км на шельфі. По-друге, СРП передбачає отримання комплексної ліцензії - на пошуково-розвідувальні роботи з наступною промисловою розробкою, причому на термін до 50 років з можливою пролонгацією.
Обсяг компенсаційної продукції, одержуваної інвестором по СРП, може досягати 70% загального обсягу видобутих вуглеводнів. Передбачається також індексація тимчасово невідшкодованих витрат, в першу чергу капітальних, що дуже важливо для довгострокових проектів. Витрати на буріння (на які у видобутку сланцевого газу припадає основна частка) при звичайній ліцензійної діяльності амортизуються за 10-12 років, тоді як при СРП - за 1-2 роки. Якщо на одній ділянці виявляється кілька родовищ, вони розглядаються як єдиний об'єкт оподаткування. При ввезенні обладнання інвестор звільняється від імпортного мита та ПДВ. Крім того, інвестор може експортувати видобуті вуглеводні без сплати експортного мита.
Сьогодні чітко проглядається бажання держави почати видобуток сланцевого газу. Цю ініціативу підтримують і самі інвестори. За попередніми прогнозами Держгеослужби, перший промисловий сланцевий газ Україна повинна отримати вже до 2015 року, а до 2020 року довести щорічний рівень видобутку цього ресурсу до 4-5 млрд куб м. Реальнішою така перспектива може стати не раніше ніж через 7 років після укладення договорів УРП з переможцями конкурсу. Якщо він пройде відкрито і прозоро, як було заявлено.
Роман Сторожев, президент асоціації "Газові трейдери України"
7 травня 2012
ЛІГА.net