Вуглеводневі перспективи. Які законодавчі зміни обеспечает енергетичну незалежність України?

Український газовий ринок не зможе далі функціонувати за зразком попередніх 10 років. Газовий контракт, підписаний 3 роки тому, став провідником в український ринок бізнес-стратегії «Газпрому»: виключно економічні відносини, ринковий принцип утворення ціни, принцип «бери-плати». Вести ефективну господарську діяльність при субсидуванні і дотування галузі українським державним компаніям не вдається. 

 

Насилу виходить утримати на одному рівні здобич. За інформацією Державної служби статистики України, українські нафтогазовидобувні підприємства в 2011 році скоротили видобуток природного газу на 0,3%, порівняно з 2010 роком, до 19,2 млрд. Кубометрів. У порівнянні з 2010 темпи зниження видобутку нафти і конденсату в 2011-му склали 6,4% проти 10,3%. У 2010 році обсяг видобутку природного газу склав 19,1 млрд куб. м., що на на 5,5% менше порівняно з 2009 роком. 

 

Погіршення ситуації на внутрішньому газовому ринку призвело українського законодавця до необхідності зміни структури сфери поставок енергоресурсів. Але, проект так і залишився декларацією на папері. Точніше, Закон прийняли, однак повна реформа згідно з вимогами Закону «Про засади функціонування ринку природного назал» поки так і не відбулася. Без зміни структури функціонування ринку державні підприємства і далі будуть продовжувати скочуватися у боргову яму кредиторської заборгованості, посилюючи енергозалежність від монопольного постачальника. 

 

Як ні крути, а реформу проводити прийдеться. Законодавчі перетворення нашій державі даються поступово, от і тут довелося довго зважувати як інвестора залучити, а й контроль над галуззю не втратити. Інвестиції у видобуток вуглеводнів - те, що може дати новий виток розвитку добувної галузі. Вкладати фінансові кошти сьогодні готові як зарубіжні, так і національні фінансові групи. Умова у всіх одне: стабільне законодавче регулювання галузі, гарантія дотримання прав інвестора державою. 

 

2012 може стати досить-таки показовим для добувної сфери. Відзначимо кілька позитивних значущих подій 2011 року, які позитивно позначаться на розвитку галузі в майбутньому. 

 

По-перше, продовжив дію Порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами. Нагадаємо, українська практика видачі дозвільних документів тут найменш стабільна: умови преобретения спецдозволу на видобуток або промислову експлуатацію родовища раніше мінялися щороку. В результаті, лише до середини року компанія-інвестор могла побачити сформований нормативний документ і лише до осені можливо взяти участь в аукціоні. З початку наступного року процедура прийняття Порядку повторювалася. Для прикладу: з 2005 року по кінець 2008 року видача спеціальних дозволів на розробку нафтогазових, нафтових, газових і газоконденсатних родовищ не проводилася, тому відбувся фактичний колапс добувної галузі. На сьогоднішній день дійсними залишаються 463 спецдозволу на геологічну розвідку та видобуток вуглеводнів. 

 

При аналізі чинного Порядку можна відзначити, що з точки зору забезпечення прав інвестора він включає більш прозорий механізм, зокрема це стосується термінів і процедури оскарження результатів аукціону. Аналізуючи нововведення Порядку, то слід зазначити, що у зв'язку з проведенням адміністративної реформи розширені права Державної геологічної служби України. Організатором аукціону відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами» є саме Державна служба геології та надр. 

 

Порядок 2010 покладав цей обов'язок на Міністерство природи. Крім того, відповідно до Порядку - з Міністерством екології та природних ресурсів, Республіканський комітетом з екології та природних ресурсів Автономної Республіки Крим або територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів - щодо всіх видів користування ділянками надр узгоджуються пропозиції щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон. 

 

У Порядку 2010 таке право у Мінпріпроді відсутня. Крім того, Порядком встановлюється строк у перебігу якого державний орган повинен прийняти рішення видати ліцензію чи ні на розробку відповідних родовищ, а саме - 30 днів. Відразу важливо сказати про ще один позитивний момент: згідно з Порядком Кабінет Міністрів України не може визнати результати аукціону недійсними повністю або в окремій його частині. У відповідність з п. 34 Порядку відтепер результати аукціону визнаються недійсними виключно в судовому порядку. 

 

Оскільки Державна служба геології та надр є організатором аукціону, то відповідно до Порядку, кошти, отримані від претендентів за придбання пакета аукціонної документації, перераховуються на спеціальний реєстраційний рахунок служби. На відміну від Порядку 2010 року термін, протягом якого необхідно сплатити збір скоротився від 60 до 30 календарних днів. У Порядку проведення аукціонів з видачі спеціальнх дозволів у Аукціонного комітету відсутнє право розглядати і приймати рішення з питання визнання поважних причин несвоєчасного внесення плати за дозволи та геологічну інформацію. У Порядку 2010 дане право у Аукціонного комітету є. 

 

Також новий Порядок видачі спеціальних дозволів включає пункт, при якому спеціальні дозволи на нові нерозвідані родовища можуть видаватися без аукціону. Попередній Порядок такої норми не мав. Разом з тим, на відміну від попереднього Порядку, документ 2011 містить пункт, який дає можливість інвестору, який проводив на родовищі геологорозвідувальні роботи, який збудував на родовищі цілісний майновий комплекс, отримувати спеціальний дозвіл на промислову експлуатацію родовища поза аукціоном. 

 

Раніше саме отсутсвие цієї умови викликало невдоволення інвесторів, так як, вклавши значні кошти у підготовку родовища, інвестор змушений був знову виходити на аукціон і не мав ніякої гарантії того, що спецдозвіл на промислову експлуатацію цього родовища отримає саме його компанія. Що стосується контролю за виконанням ліцензійних умов. Контроль удет покладено на 3 відомства: Геологічну службу України, Міністерство екології та природних ресурсів і Держпромгірнагляд. Отже, в 2012 року інвестори входить із вже зрозумілими умовами роботи на ринку, що благодійно вплине на складання та узгодження інвестиційних планів великих видобувних компаній. 

 

При аналізі показників останніх 5 років, утримати видобуток на нинішньому рівні і можливо декілька її збільшити допомогли б інвестиції і прогресивні реформи галузі. За різними оцінками, щорічно необхідно вкладати від 0,5 до 1 млрд. Доларів щорічно на протязі 5 років. Такі інвестиції посильні лише приватним видобувним компаніям. Держсектор реалізує газ за регульованими цінами, які значно нижче ринкової пропозиції, і акумулювати кошти на вкладення у видобуток не можуть. Положення приватних компаній оптимістичніше. 

 

По-перше, згідно действующесу законодавству, вони мають більш вільне положення в сфері продажу власних ресурсів за ринковими цінами. Національний сегмент споживачів природного газу один з найбільших в Європі, тому попит при прийнятною ціною - тобто нижче ціни імпорту - буде забезпечений. По-друге, вони мобільніші в контексті залучення кредитних коштів для розробки того чи іншого родовища, залучення більш модернізованої техніки. Протягом 10 років їм вдалося наростити обсяги видобутку в 10 разів. Один з кращих показників вони продемонстрували в 2009 році: по газу "приватники" добилися дуже істотного приросту виробництва - на 16.8%. В 2011 році вони збільшили видобуток газу на 300 млн м3, або 18%. Вперше рівень видобутку приватників перевищив 2 млрд м3, при цьому практично всі великі компанії показали хороші результати. Одним з головних стимулів збільшення видобутку можна назвати високі ціни на газ для промпідприємств, які до кінця року досягли 3382 грн / тис. м3 ($ 415) без урахування ПДВ та інших платежів. Частка приватної газовидобутку в загальному обємів національного газовидобутку за підсумками 2011 склала більше 10%. 

 

Так, наприклад, «Полтавська газонафтова компанія» закінчила 2011 c приростом видобутку 27% і з рівнем видобутку 285100000. Кубометрів проти 224,6 у 2010 році. Кілька покращився показник видобутку природного газу компанії «Пласт» - 39,6 млн. Кубометрів проти 39 млн. В 2010 році, у компанії «Природні ресурси» приріст видобутку склав 52,8%, а саме компанії вдалося добути 252300000. Кубометрів проти 165 100 000. кубометрів в 2010 році, обсяг видобутку компанії ПАРІ склав 13,2 млн. кубометрів. На 21,3% зросли показники компанії «Нафтогазвидобування»: 773200000. Кубометрів в 2011 році і 637,5 в 2010. Практично вдвічі зросли показники видобутку у компанії «Куб-Газ»: з 57,6 млн. Кубометрів в кінці 2010 року до 88200000. кубометрів за підсумками 2011 року. Незначно нижче показники обсягів видобутку були у компаній «Дельта», «Східний геологічний союз», «Східний геологічний союз». Як бачимо, приватний сектор видобутку енергоресурсів показує ефективність незалежного менеджменту з використанням приватного капіталу. 

 

Актуалізація планів по нарощуванню обсягів внутрішнього видобутку може позитивно вплинути на динаміку розвитку співробітництва державних і приватних видобувачів, в результаті поліпшити інвестиційний клімат в надрокористуванні. Багато експертів ринку вже позитивно оцінили внесення змін торік до Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Наведемо приклад з міжнародної практики: Туреччина має успішний досвід роботи з інвесторів згідно розділенню часткою 50% і 50%. Незважаючи на те, що держава отримує значну частку, інвестори згодні брати участь в проектах. На жаль, Україна не змогла створити сприятливий інвестиційний клімат і отримала репутацію країни, в якій швидка і кардинальна зміна команди політичного менеджменту здатна вплинути на зміну ніби як «непохитних» умов роботи держави з інвесторами. Історія Vanco, де партнером виступав Кабмін, стала прикладом для багатьох. 

 

По-перше, прийняті зміни до Закону України передбачають відмову від переліку ділянок надр, що можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції. Раніше цей перелік родовищ, які можуть надаватися у користування на умовах, визначених угодами про розподіл продукції затверджений постановою КМ №308 від 15.03.06 р згідно частини 2 ст.6 Закону "Про угоди про розподіл продукції", налічував близько 30 ділянок надр, в т.ч. Скіфську площу, яка, в свою чергу, розділена на 33 окремих блоку. З 2006 року сущестовала перелік цих ділянок, однак замість розробки запаси родовища нудилися лише в закритому списку на папері і ні по одній ділянці надр з цього Переліку не був оголошений конкурс на право укладання УРП. Через включення до цього Переліку ділянки не надавалися у користування на загальних умовах надрокористування як державним компаніям, так і компаніям, що діють на основі залучення приватних інвестицій. 

 

Крім того, завдяки прийнятим змінам до законодавства, компанія - інвестор може розділити свої виробничі роботи з державною компанією. Також внесені зміни полегшують юридичну сторону питання співпраці, оскільки зникла необхідність створення юрособи - спільного підприємства. 

 

Відповідно до закону про УРП немає обмежень щодо величини ділянки, тоді як за Законом "Про нафту і газ" - 500 кв км на суші і 1000 кв км на шельфі. По-друге, СРП передбачає отримання комплексної ліцензії - на пошуково-розвідувальні роботи з наступною промисловою розробкою, причому на термін до 50 років з можливою пролонгацією. 

 

Обсяг компенсаційної продукції, одержуваної інвестором по СРП, може досягати 70% загального обсягу видобутих вуглеводнів. Передбачається також індексація тимчасово невідшкодованих витрат, в першу чергу капітальних, що дуже важливо для довгострокових проектів. Витрати на буріння (на які у видобутку сланцевого газу припадає основна частка) при звичайній ліцензійної діяльності амортизуються за 10-12 років, тоді як при СРП - за 1-2 роки. Якщо на одній ділянці виявляється кілька родовищ, вони розглядаються як єдиний об'єкт оподаткування. При ввезенні обладнання інвестор звільняється від імпортного мита та ПДВ. Крім того, інвестор може експортувати видобуті вуглеводні без сплати експортного мита. Крім того, в поточному 2012 продовжується дія Порядку видачі спеціальних дозволів на користування надрами. 

 

Не дивлячись на райдужні перспективи українського ринку природного газу є ряд причин, що стримують інвесторів від багатомільйонного вкладень в українські родовища. По-перше, державні ініціативи часто носять нестабільний характер. По друге, поняття «ринок газу» вже сформулировалось, проте його форма існування ще далека від ліберальної моделі. Цей сектор залишається одним з небагатьох, де зберігається жорстка монополія держави - ​​більше 90%. Як незалежні постачальники, так і незалежні добувачі ефективно працюють на ринку, проте жорстка монолізація сфери поставок ускладнює перехід цієї сфери до формату європейської, що значить - ліберальної, моделі. Таким чином, як українські учасники ринку, так і зарубіжні інвестори находяться в очікуванні проведення реформи енергосектора. 

 

Роман Сторожев, Президент Асоціації "Газові трейдери України" 

"Юридична газета", № 8 (300) від 21 лютого 2012