Що душить газовидобуток в Україні?

Декларації уряду з нарощування внутрішнього видобутку в ім'я газової незалежності не підкріплені реальною законодавчої реформою надрокористування.

 

Останнім часом тема енергетичної незалежності стала топ-питанням, що обговорюється як в урядових колах, так і в українському суспільстві. Однак, аналізуючи результати урядових старань в даному контексті, виникає питання з приводу «недовиконання» намічених планів українськими політиками.

 

Для фактичного підтвердження таких серйозних звинувачень наведемо трохи сумної статистики. Так, видобуток газу в Україні в січні-серпні 2015 становить 13,17 млрд. м3, що на 2,2% менше, ніж роком раніше. НАК «Нафтогаз України» за вісім місяців знизив видобуток на 4,9%. Видобуток газу в серпні 2015 року, в порівнянні з аналогічним місяцем минулого року, знизився на 1%, - до 1,68 млрд м3. Видобуток компаній НАКу в серпні знизився на 6,5%. Причиною зниження обсягів видобутку в 2015 р. стали високі податкові ставки на видобуток природного газу і як результат - видобувні компанії скоротили або взагалі припинили будь-які інвестиції.

 

Але ж завдання перед Україною стоїть зовсім інше: зробити все можливе для розвитку внутрішнього виробництва газу для заміщення імпортованого ресурсу. Спецдозволів як на розвідку, так і на видобуток в останні роки видається менше. І це не пов'язано з втратою інтересу у інвесторів до розробки українських нафтогазоносних надр, а пояснюється нестабільними умовами регулювання галузі та умовами роботи компаній у нашій країні. Українські газові ресурси з кожним роком набувають все більшого значення для економіки країни і необхідно реформувати законодавчу базу, щоб створити комфортний бізнес-клімат для інвесторів. Для цього процедура взаємодії з державними інституціями має бути стабільною і зрозумілою, а законодавство - гарантувати захист інвестицій.

 

Які зміни в законодавство пропонуються сьогодні?

 

У березні Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 375-р, в якому була закріплена дорожня карта реформ в енергетичному секторі. І протягом 2015 - 2016 рр. передбачена розробка та надання на розгляд уряду для подальшого внесення на розгляд парламенту певних документів у сфері надрокористування:

Варто відзначити, що саме непередбачуваність фіскального режиму викликає багато нарікань у надрокористувачів. Якщо раніше добувні компанії говорили більше про нестабільність правил ведення видобутку вуглеводнів, у плині 2015 року всі видобувні компанії говорять про високі ставки рентних платежів. З лютого 2015 законодавці висувають ініціативи знизити ставки, зареєстровано більше 10 законопроектів, але парламентарям тільки 6 жовтня вдалося прийняти за основу відповідний законопроект. Про реальне зниження ренти говорити поки рано: для внесення пропозицій і поправок до законопроекту, який прийнятий за основу, парламентарям відведено 14-денний термін, і далі документ має пройти ще 2 читання у Верховній Раді України.

 

При цьому зниження ставок - це не повний обсяг реформ, які потрібно провести. У законодавство потрібно закласти не тільки ставки, але і методологію, на підставі якої ставка могла б розраховуватися для кожного конкретного родовища, з урахуванням геологічних умов та інших факторів. Це дасть можливість робити довгострокові прогнози по фіскальному навантаженню в кожному окремому проекті. Без стабільності та прогнозованості податкового режиму інвестори будуть віддавати перевагу менш ризикованим проектам, наприклад у сусідніх державах.

 

Не можна не сказати і про новий Закон «Про ринок газу», який вступив у дію 1 жовтня. Необхідна нормативно-правова база прийнята не в повному обсязі. В результаті маємо правову колізію. Наприклад, що стосується видобутку: відповідно до Податкового Кодексу України, рента розраховується від граничної ціни, але в новому законодавстві такого поняття немає. Відповідно - немає бази для обчислення обсягу податку для видобувних компаній. Законопроект № 3072, який був поданий в Раду, включав пункт, що дозволяє врегулювати, в тому числі, і це питання. Але проект був відхилений депутатами. І тепер, як обчислювати обсяг рентних платежів видобувним компаніям в листопаді поки незрозуміло. Також незрозуміло, чим платити ренту при формуванні страхового запасу, розмір якого збільшений до 100% від контрактної щомісячної поставки. Хоча для видобувних компаній це нововведення відтермінували до 1 січня, але таке навантаження разом з високою рентою згубні для компаній і вкрай негативно позначиться на фінансовому стані в цілому всіх постачальників природного газу.

 

Далі, кажучи про податки, важливо сказати також про розподіл рентного податку. У Верховну Раду винесені 2 законопроекти про перерозподіл між бюджетами різних рівнів коштів, отриманих від оплати ренти за видобуток нафти, природного газу і газового конденсату. Мета - розвиток адміністративно-територіальних одиниць та громад, на території яких ведеться видобуток вуглеводнів за рахунок зарахування частки відповідної рентної плати до місцевих бюджетів.

 

Це хороша ініціатива, але це не вплине на розвиток газодобувної галузі. Відповідно до Бюджетного Кодексу, рентна плата за користування надрами для видобування нафти, природного газу і газового конденсату зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі. Асоціація «Надрокористувачі України» вважає за необхідне збільшити надходження до спеціального фонду державного бюджету від ренти і таким чином дати можливість збільшити фінансування геологорозвідувальних робіт за рахунок коштів Державного бюджету.

 

Справа в тому, що витрати на геологорозвідку з року в рік знижуються. За результатами 7 місяців 2015 року, обсяги розвідувального буріння скоротилися на 10% порівняно з аналогічним періодом минулого року, а експлуатаційного буріння - на 17%. За 8 місяців 2015 р. обсяги розвідувального та експлуатаційного буріння по підприємствах нафтогазпрому знизилися на 11% в порівнянні з аналогічним періодом 2014. Критично низьке фінансування геологорозвідувальних робіт призвело до того, що ми маємо негативну динаміку заміщення видобутих ресурсів. Падіння видобутку - це основна тенденція 2015 року та для усунення цього знадобиться не один рік активних вкладень коштів у розвідувальне буріння і так далі.

 

Але залучати інвесторів потрібно не тільки низькими податковими ставками, але і пропозицією більш ефективних організаційно-правових форм державно-приватного партнерства. І тут мова йде про більш широке застосування такого інструменту як Угоди про розподіл продукції. Поки Україна не має успішних прикладів реалізації таких проектів, але позитивний досвід є у багатьох країн світу. У Верховній раді зареєстровано законопроект №3042 про внесення змін до закону про УРП. Зміни спрямовані, в тому числі, на уточнення і дерегуляцію процедури укладення УРП на основі виданих раніше спеціальних дозволів.

 

Крім того, така модель видобутку вуглеводнів повинна гарантувати особливі податкові стимули і в теж час УРП перекладає на інвестора основні ризики з розвідки і видобутку. Основна відмінність: фіскальний перерозподіл результатів здійснюється через механізм розподілу саме продукції, тобто газу або нафти, але не через податки, що типово для інших механізмів. І разом з тим компанія-інвестор отримує відшкодування вкладених інвестицій у вигляді «cost gas» відповідно до умов УРП. А решта видобутих вуглеводнів розподіляються між державою та інвестором. Це прогресивна модель і поліпшення законодавчого регулювання УРП може допомогти Україні залучити більше інвесторів.

 

Але в рамках реалізації як подібних, так і інших проектів, видобувні компанії стикаються з проблемою землевідведення. Якщо дотримуватися законодавчо встановлених термінів, то для того, щоб підприємства, які здійснюють розвідувальні роботи, могли безпосередньо приступити до їх виконання, потрібно витратити не менше 4 місяців. На практиці ж процедура відведення земельних ділянок може тривати 2-5 років. Або, наприклад, при отриманні промислового припливу нафти і газу в розвідувальних свердловинах здійснюється їх переведення в категорію видобувних і в такому випадку необхідно розробляти проект відведення земельної ділянки в довгострокове користування відповідно до галузевих стандартів і Земельного кодексу України із зміною цільового призначення цих земельних ділянок. До отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку необхідно зупинити облаштування продуктивної свердловини, законсервувавши її на період оформлення права на земельну ділянку. Це призводить до зривів термінів будівництва трубопроводів-шлейфів до свердловин і введення їх в експлуатацію, зменшує надходження до бюджетів. З метою врегулювання цього дуже складного питання розроблений і підтриманий профільним парламентським комітетом законопроект №3096, покликаний спростити земельні питання видобувної галузі.

 

Як бачимо, ведеться робота щодо зниження ставок рентних платежів, врегулювання земельного питання, але протягом року практично не було активних дій з розробки нової редакції Кодексу про надра та інших дій згідно з дорожною картою. Тому найближчим часом має бути розроблена нова редакція Кодексу про надра України.

 

І в новій редакції нормативно-правовий акт повинен являти собою єдиний кодифікований документ, що регулює всі відносини у сфері надрокористування: питання оформлення дозвільних документів щодо землевідведення; права власності на надра; видачу спеціальних дозволів на користування надрами; видобуток сировини та контролю за цим процесом; регулювати порядок доступу до геологічної інформації, цифрової бази родовищ; відведення земельних ділянок для реалізації проектів з видобутку, і т.д.

 

І в рамках цієї роботи повинна бути врахована позиція видобувних компаній, профільних асоціацій, громадських організацій, міжнародних експертів.

 

Незважаючи на те, що питань багато, але комплексна реформа законодавчого поля сьогодні вкрай важлива для України і зміна законодавства має проходити досить швидко, щоб в найближчі 3 - 5 років можна було побачити перші результати цієї роботи.

 

Детально про реформу надрокористування дивіться у презентації >>>

 

 

20 жовтня 2015

Ліга.Блоги