Час ділити "Нафтогаз"
Нещодавно НАК "Нафтогаз України" і Міністерство енергетики та вугільної промисловості представили свої моделі реформування компанії. Варіанти Міненерговугілля і "Нафтогазу" різні, хоча обидва засновані на одній з трьох моделей, запропонованих Європейським енергетичним співтовариством в Третьому енергетичному пакеті. Що являють собою ці моделі?
Майнове поділ з подальшим продажем мережного бізнесу третім особам (ownership unbundling - OU). Застосування такого сценарію означає вимушену або добровільну продаж вертикально-інтегрованими компаніями активів у вигляді газових мереж, а добувної або поставляє компанії не дозволено виступати в якості мажоритарного акціонера оператора, так само як і призначати членів наглядової ради, реалізовувати право голосу при прийнятті рішень. Але постачальники залишають при цьому за собою право вирішувати, кому і за якою ціною вони продадуть мережі. Це модель найбільш жорстка для впровадження, але ряд великих вертикально-інтегрованих компаній в ЄС пішли цим шляхом. Ця модель стала базовою для розробки поетапного плану реформування "Нафтогазу".
Модель незалежного системного оператора (Independent System Operator - ISO) Відповідно до цієї моделі, яка поставляє компанія може залишатися власником транспортної системи, але повинна передати її незалежної компанії повністю в експлуатацію. При цьому до оператора пред'являються високі вимоги: він не повинен контролюватися або належати вертикально-інтегрованої компанії, а також повинен володіти достатніми фінансовими, технічними та кадровими ресурсами для виконання поставлених перед оператором завдань.
Модель незалежного оператора мереж (Independent Transmission System Operator). Відповідно до цієї моделі поставляє компанія може бути власником і управляти мережами. Управління при цьому здійснюється дочірньою компанією, яка повинна мати можливість приймати рішення по всім фінансовим, технічних та інших питань незалежно від материнської компанії. Наглядова рада несе відповідальність за дотримання фінансових інтересів материнської компанії, але без залучення в щоденні ділові операції. Застосування такої моделі в Україні залишає відкритим питання про реальний невтручання материнської компанії в бізнес з транспортування, оскільки практика газового ринку України має зворотні приклади.
Незважаючи на те, що в питанні реформування "Нафтогаз" і Міненерговугілля спираються на одну модель поділу, її реалізацію вони бачать по-різному. Найбільш оптимальною і прийнятною в умовах українського газового ринку обрана модель OU, яка передбачає відокремлення діяльності шляхом поділу права власності. Для ефективного впровадження моделі OU Міненерговугілля виступає за передачу під свій контроль державних компаній-монополій, а саме: ПАТ "Укртрансгаз" (залишиться оператором ПСГ і ГТС), ПАТ "Укртранснафта" і НЕК "Укренерго".
НАК "Нафтогаз" в цьому випадку залишиться під керуванням Мінекономрозвитку (МЕРТ) і буде здійснювати тільки торгову діяльність (покупка / продаж газу), виконувати функцію постачальника останньої надії і жодним чином не контролюватиме видобуток в Україні. Акції видобувних компаній - ПАТ "Укргазвидобування" і ДАТ "Чорноморнафтогаз" передаються новоствореному юридичній особі - Державному холдингу, який буде знаходитися під управлінням МЕРТ і працювати за стандартами корпоративного управління ЄС. При цьому Міненерговугілля не виключає подальшої приватизації цих компаній з метою залучення інвестицій в галузь.
Крім того, відомство наполягає на якнайшвидшому виведенні ПАТ "Укргазвидобування" з-під управління "Нафтогазу" в зв'язку з розглядом судової справи в Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма щодо перегляду контрактів з ВАТ "Газпром". Оскільки компанія "Укргазвидобування" не включена в список державних підприємств, приватизація яких заборонена, в разі програшу справи це загрожує втратою низки активів.
Зазначені зміни пропонується впровадити в термін до 1 грудня 2016 р Міненерговугілля пропонує також послабити вплив прем'єр-міністра України в сфері виконання функцій управління корпоративними правами держави та / або державною власністю. Такі рішення, на думку міністерства, повинні прийматися Кабінетом Міністрів України колегіально, і завдяки цьому Міненерговугілля зможе бути дійсно незалежним державним органом і успішно виконувати покладені на нього завдання.
Запропонований "Нафтогазом" проект реструктуризації компанії істотно відрізняється від проекту Міненерговугілля. А саме: оператором ГТС має стати нова ПАТ "Магістральні газопроводи України" (МГУ), яке буде створено із залученням іноземного партнера. Компанія повинна здійснювати всі функції і обов'язки оператора ГТС без залучення ресурсів вертикально-інтегрованих організацій. На думку НАКу, залучення іноземного партнера сприятиме підвищенню рівня довіри до України з боку міжнародних постачальників і європейських партнерів і принесе з собою необхідні комерційні та технічні ноу-хау. У структурі ж ПАТ "Укртрансгаз" залишаться ПСГ.
"Нафтогаз України" не виключає, що з часом частина ПСГ буде приватизована, а для їх управління будуть залучені європейські або американські партнери. Управління корпоративними правами держави в МГУ буде здійснювати Фонд державного майна України (ФДМУ). Після створення ефективної і регулятивного середовища "Нафтогаз України" повинен бути виведений з-під управління Міненерговугілля і передана під управління нової державної холдингової компанії, а активи групи "Нафтогаз" - повністю або частково приватизовані. Очікувана трансформація групи "Нафтогаз" повинна бути завершена до 2020 р Як і Міненерговугілля, "Нафтогаз" наполягає на якнайшвидшому створенні нового оператора ГТС до завершення судових розглядів в Стокгольмі. Обидва проекти мають свої слабкі сторони і вимагають внесення змін до чинного законодавства України. Зокрема, багато питань виникає при визначенні статусу нового державного холдингу і його залежності від Кабінету Міністрів. У моделі "Нафтогазу" викликає занепокоєння статус ФДМУ, який буде здійснювати управління корпоративними правами держави в МГУ.
На даний момент Фонд держмайна не має змоги повноцінно управляти державними активами, і крім того, він знаходиться в прямій залежності від Кабміну, який згідно з чинним законодавством спрямовує і координує роботу ФДМУ. І знову ж таки, новостворений холдинг з управління державними компаніями, який НАК пропонує впровадити для управління "Нафтогазом" і входять до нього структурами, буде також перебувати в прямому підпорядкуванні у Кабміну. Про яку ж незалежності тут може йти мова?
Нині "Нафтогаз" є постачальником останньої надії, гарантованим постачальником для окремих категорій споживачів природного газу і займає монопольне становище на ринку природного газу в країні, оскільки впливає на "Укртрансгаз", "Укртранснафта", "Укргазвидобування" і "Чорноморнафтогаз", що входять до складу його активів. Фактично НАК об'єднує в собі три основні функції: транспортування, розподіл і зберігання природного газу, які згідно із законом "Про ринок природного газу" повинні бути відокремленими і незалежними один від одного. Ми вважаємо, що НАК повинен втратити свій вплив на зазначені вище державні компанії, які повинні отримати незалежний статус для належного виконання ними функцій, встановлених Законом "Про ринок природного газу". При цьому доцільніше розділити активи НАКу таким чином, щоб вони не знаходилися в управлінні однієї особи - НАК "Нафтогаз України" або Кабінету Міністрів. Таким чином вдасться уникнути загрози повторної монополізації ринку природного газу в Україні і довести нашим західним партнерам, що ми здатні побудувати незалежний і конкурентоспроможний ринок природного газу в нашій країні.
Остаточну крапку у виборі моделі реструктуризації "Нафтогазу" має поставити Енергетичного співтовариства, Секретаріат якого зараз уважно вивчає обидві запропоновані моделі.
01 березня 2016
"Обозреватель"