БАГАТСТВО НАДР – СИЛА КРАЇНИ

 


UA EN
UA
ГоловнаМедіаІнтерв’юВидобувні зміни

Видобувні зміни

26 лютого 2019
Останнім часом у газовидобувній галузі відбулися важливі зміни, зокрема дерегуляція, послаблення фіскальної політики, спрямування 5% ренти  у регіони видобутку тощо. Яких ключових кроків чекати в подальшому?
 
Так, зміни колосальні. Перша консолідація газовидобувних компаній відбулася після того, як у зв’язку з російською агресією і катастрофічною нестачею в бюджеті коштів було прийнято рішення підняти ренту. Це дуже сильно вдарило по галузі. Компанії зрозуміли, що треба вживати заходів, інакше це загрожує зупинкою видобування і взагалі відсутністю перспектив у галузі. Відтак налагоджено конструктивний діалог та знайдено підтримку у Верховній Раді, Кабміні, Адміністрації Президента, і в результаті знижено податкове навантаження та досягнуто рівня, за якого можливе перспективне планування розвитку. Це дало поштовх до всіх інших змін, адже закрити одне питання замало — потрібно системно змінити підхід до розвитку галузі. Серйозним кроком уперед став продаж спецдозволів через ProZorro. Якщо раніше продавалися три ліцензії на користування надрами у рік, то зараз на конкурс планується виставити 43 ділянки. Зрозуміло, що не на всі знайдуться покупці, але навіть якщо половина з них буде продана через аукціон, то це вже великий прорив. 
 
Незважаючи на всі заходи, за останній рік відбулося незначне підвищення газовидобутку. У чому причина таких низьких показників?
 
На перший погляд, 2,5% росту газовидобутку — незначний показник. Але з іншого боку, якщо його розкласти на складові, то у ньому криється державне видобування, яке впродовж останніх 15 років накопичувало системні проблеми, постійне недофінансування, перехресне субсидіювання соціальних програм з коштів «Нафтогазу», зокрема й «Укргазвидобування». Плюс системне недофінансування впродовж 10 років самих робіт з буріння і геолого­розвідки. Для того, щоб запустити повноцінне видобування, потрібен час.
 
Під час поїздки до Лондона українська делегація презентувала 7 ділянок. Ваша думка, чи прийде зовнішній інвестор і що має його зацікавити?
 
Навіть Полтавська газонафтова компанія, яка формально побудована завдяки іноземному капіталу, має  українських бенефіціарів. Відсутність іноземного інвестора обумовлена сукупністю кількох факторів, насамперед, Україна для них — це країна з високим ступенем як геополітичного, так і економічного ризику. У нас непрості родовища, їх розвідка вимагає великих затрат. Але з іншого боку, нашою вагомою перевагою є розташування у центрі Європи. Так історично склалося, що у нас більшу частину видобування контролюють державні компанії — «Укргазвидобування» і «Укрнафта». Але зараз спостерігається тенденція до збільшення частки приватного сектора. Минулого року його ріст становив 6,5-7%. Це немало. Якщо так відбуватиметься і надалі, то частка приватного газу в балансі країни буде постійно рости, а державного — залишатися стабільною. Тому перспективи приватного бізнесу у сфері газовидобування значні.
 
Ви зазначаєте, що попри численні позитивні зміни в галузі інвестор залишився український. Очевидно, ще залишилася низка проблемних питань, які заважають іноземному вкладнику прийняти рішення на користь України. Які з них ключові?
 
Так, не все ще вирішено. Будь-якого інвестора цікавить насамперед закріплення тих чи інших фіскальних умов. Сьогодні допустима ставка ренти — 12%, це влаштовує, але має бути зрозумілий та чітко прописаний період її дії. Крім того, бізнесу потрібні стабільні умови, він має бути впевнений, що якщо йому сьогодні видають ліцензію, то завтра її ніхто не забере без вагомих на те причин. Тобто мають дотримуватися двосторонні зобов’язання. Інвестор виконує свої зобов’язання перед державою, а держава повинна забезпечувати йому стабільну роботу на довгострокових умовах. Зараз рента знижена, але це не дало поштовх іноземному інвестору, тому що завтра її можуть збільшити. Також великий вплив на збільшення інвестиційної привабливості видобувної галузі матиме відкриття доступу до геологічної інформації. Зараз пропозиція інвестору виглядає приблизно таким чином: там поле, там, здається, є родовище, і коштує це таку-от суму. Він буде працювати? А якщо скажуть, що тут — підтверджені запаси такої-то категорії, і їх об’єми передбачаються ось такі… Це ж зовсім інший набір інформації. Потенційним інвесторам уже буде набагато легше прийняти зважене рішення щодо започаткування видобувного бізнесу в Україні та його потенційного масштабу.
 
Які ділянки, на вашу думку, найбільш перспективні?
 
Потрібно вивчати наявну документацію щодо кожної ділянки, яка виставляється на аукціони. Але це, зазвичай, територія Дніпровсько-Донецької западини, яка охоплює Харківську, Сумську, Полтавську, Чернігівську області. Окрема тема — чорноморський шельф, який містить величезний потенціал. Але для його розробки потрібно залучати потужних іноземних інвесторів, когось із глобальних корпорацій рівня норвезької Statoil чи британської ВР, хто має великий парк платформ бурових установок та значний досвід у розробці морських родовищ.
 
Свого часу широко обговорювалися перспективи видобування нетрадиційного, зокрема сланцевого газу. Чи просунулася Україна у цьому напрямі? 
 
До середини 2012 р. справді були видані ліцензії на видобування сланцевого газу. Але справа далі не пішла. Зважаючи на те, що собівартість сланцевого газу дещо вища, ніж традиційного, плюс у період з 2012 до 2015 р. ціни на енергоресурси зменшилися, то ніхто не бачив змісту інвестувати у його видобуток.
 
26 лютого 2019
Журнал "Рейтинг"