«Успішно провести конкурси на видобуток по УРП в умовах політичної нестабільності в країні дуже непросте здання», - Роман Сторожев
27 травня 2019
У кінці 2018 – початку 2019 видобувна галузь України вступила в більш прозору еру аукціонів і відкритих конкурсів. Якщо аукціони з придбання ліцензій на розробку вуглеводневих родовищ вже пройшли і досить успішно, то по конкурсам на угоди про розподіл продукції (УРП) тільки в кінці травня стануть відомі учасники (якщо вони будуть, звичайно). Про те, які вигоди і ризики для інвесторів виникають при укладанні УРП з українською державою, а також наскільки ймовірно, що конкурс взагалі відбудеться, Kosatka.Media спілкувалася з Романом Сторожевим, президентом Асоціації «Надрокористувачі України».
Як з початку року змінився процес видачі ліцензій на видобуток вуглеводнів? Чим процедура отримання спецдозволу в ході аукціону відрізняється від угоди про УРП?
На сьогодні ми вже маємо певну програму проведення аукціонів в Україні з надання ліцензійних ділянок. З грудня 2018 у системі Prozzoro провели три раунди електронних аукціонів, які продемонстрували досить хороші результати. Механізм аукціонів був максимально прозорий – всі бажаючі могли онлайн спостерігати за ходом торгів, і суми, які були виручені під час продажу ліцензійних ділянок, були вражаючими. І поки до цих аукціонів немає ніяких питань у громадськості, чи експертів, немає ніяких підозр на змову або схему. І, взагалі-то, вони влаштовують більшість учасників ринку, зацікавлених у купівлі ліцензій. Це ми можемо визначити за їх безпосередньою активністю в цих аукціонах. Що ж стосується угод про розподіл продукції (УРП), в лютому було оголошено про 9 ділянок виставлених на конкурс, а в квітні – про ділянку під назвою «Дельфін», яка знаходиться на континентальному шельфі Чорного моря і об'єднує три родовища.
У конкурса механізм інший. Переможця визначатиме Міжвідомча комісія. Це не аукціон, за підсумками якого компанія, що запропонувала найбільшу суму за спецдозвіл, виграє. У конкурса є критерії, і у кожного критерію є еквівалент в кінцевому заліку. Це: найкраща програма робіт, раціональність умов використання природних ресурсів на цій ділянці, оцінка впливу на навколишнє середовище, рівень фінансового забезпечення програми, рівень фінансової стабільності інвестора, досвід у пошуку/розвідці/видобутку вуглеводнів в якихось подібних умовах (якщо у нас мова йде і про видобуток на шельфі, наприклад). Всі ці критерії становлять максимальну кількість – 270 балів. І та компанія, яка набирає найбільше балів, перемагає. У цьому і корінна відмінність – що це не аукціони, а конкурси.
У цілому, Україна намагається застосувати всі доступні механізми з надання спецдозволів, які використовують у світі.
Якщо в ході конкурсу все вирішує Міжвідомча комісія, чи не виникає питань з приводу його чесності? Наскільки конкурс щодо УРП проводиться відкрито?
Проводить конкурс комісія, до складу якої входить 15 осіб, серед яких представники Кабміну, парламенту, Міненерговугілля і Мінекології, а також незалежні експерти, які не пов'язані ні з одним з учасників конкурсу. Приймати рішення будуть люди, які будуть керуватися своїми внутрішніми переконаннями і досвідом. І це буде суб'єктивна оцінка кожного з членів комісії, тому, природно, важливо, хто в неї входить. У відкритих джерелах ми поки не бачили цю інформацію.
Але в сьогоднішніх реаліях важливе інше питання. Питання Міжвідомчої комісії полягає не тільки в тому «хто вони?». Протягом місяця після граничної дати подання заявок маэ бути визначений переможець конкурсу. В контексті того, що у нас зараз йде прем'єр-міністр у відставку, розпускається Верховна Рада і, відповідно, всі члени уряду теж, швидше за все, підуть у відставку. Питання: хто буде визначати переможця? Наскільки це буде легітимне рішення в такій унікальній ситуації, коли у нас і парламентські вибори, і всі йдуть у відставку, і повністю змінюється зараз президентська вертикаль. Результати конкурсу мають бути кимось затверджені, і рішення ні у кого не повинно викликати ніяких сумнівів стосовно його легітимності протягом 50 років.
Враховуючи таку ситуацію, як бути інвесторам? Що може спонукати їх брати участь в конкурсі на УРП? І в цілому, який механізм отримання ліцензій зараз привертає інвесторів більше – аукціони чи конкурс?
Це залежить від інвестора, його потенціалу і від його планів. Для середнього і дрібного інвестора більш прийнятні аукціони, які проводяться через Prozzoro. Якщо ж інвестор має значні ресурси, то, звичайно ж, він зацікавлений в угоді про розподіл продукції. Зараз якраз найбільшим попитом користуються менші родовища, які були виставлені на перші три аукціони. Дрібні і середні родовища в ході аукціонів, як правило, купують українські інвестори середнього або вище середнього рівня. Але інвестиції, вкладені в ліцензії в ході аукціонів, несумірні з тими, що пропонуються при угоді про розподіл продукції. Це абсолютно різні підходи і різна концепція. Тому що масштаби, категорії родовищ (площею, наприклад, 1,5 тис. кв. км), що виставляються на конкурси щодо УРП вимагають дуже серйозних інвестицій. Наприклад, мінімальна сума інвестицій, передбачена для ділянки Балаклійська, склала 800 млн грн. За сьогоднішнім курсом, це близько $30 млн – мінімальна сума інвестицій протягом перших п'яти років (а це лише перший етап, який включає в себе геолого-розвідувальні роботи). Природно, oj такі умови передбачають або припускають, що конкурсантом, потенційним переможцем, має бути дуже серйозна компанія, яка повинна мати величезний досвід і великий, досить потужний, фінансовий потенціал.
Механізм УРП передбачає перспективні умови для інвестора – як правило, велика частина продукції (до 90%) при видобутку відходить на його користь. Також він звільняється від податків, отримує пріоритет – спочатку компенсуються його витрати на пошук, створення інфраструктури і видобутку корисних копалин. Тобто спочатку всі кошти, що одержуються від реалізації продукції, йдуть на компенсацію інвестицій, а потім вже починається розподіл продукції. Тому великих інвесторів зацікавлює СРП. Разом із тим воно несе за собою серйозні ризики. Це і зобов'язання на 50 років, і великі обсяги інвестицій, а також те, що ймовірність успіху цього проекту не перевищує 60%. Ризик досить високий, але той, хто готовий ризикнути такими грошима, в разі успіху, і отримає найбільший бонус. У разі ж невдачі, втрати також будуть колосальними.
Наскільки охоче світові нафтогазовидобувні компанії зайдуть в Україну, з огляду на те, що в минулому у держави був не дуже вдалий досвід співпраці по УРП з Shell, Сhevron? Особливо, якщо це такий тривалий термін як 50 років.
Так, була така історія, договори ці не пішли. Але більша частина невдачі, я вважаю, була пов'язана з військово-політичними ризиками, які, на жаль, настали в той період в Україні. На даний момент інтерес знову є, і він зростає. За УРП держава не вкладає кошти в проект, але вона створює умови і надає право користування ліцензійними ділянками. І несе відповідальність за це право для інвесторів протягом 50 років. Більш того, якщо брати ситуацію в ідеалі, то держава повинна ще й гарантувати земельний сервітут. Але в Україні, ми знаємо, це працює дуже погано. Тому інвестору в будь-якому випадку доведеться мати справу з ОТГ і домовлятися вже на місці про те, на яких умовах інвестор буде брати необхідні ділянки землі для проведення розвідувальних робіт і потім вже для видобутку. Я думаю, що якщо оцінювати ділянки Чорноморського шельфу, то в них може зацікавитися міжнародна велика компанія або міжнародні фінансові фонди. Що стосується 9 ділянок на суші, то на них можуть бути різні претенденти. Не виключаю, що серед них будуть національні компанії. Той же самий «ДТЕК-Нафтогаз», «Гео Альянс», Burisma, «Укрнафтобуріння» - компанії, які входять в ТОП-5 українських видобувних компаній. Я думаю, що вони мають достатній досвід і технічний потенціал, і сподіваюся, фінансовий теж, щоб здійснювати роботи на цих родовищах.
Чи є можливість того, що українські інвестори об'єднаються в консорціум, щоб розробляти великі родовища по СРП?
Знаєте, це досить здорова і цікава ідея. Приклад такої співпраці можна знайти навіть серед фінансових фондів. Так, один фонд може не мати достатню кількість коштів для подібних інвестицій, і тоді кілька фондів об'єднують зусилля і створюють компанію під конкретний проект, куди всі учасники вносять кошти. Якби українські компанії могли б прийти до такого роду угод і спільно проінвестувати якийсь проект, це був би безпрецедентний досвід для України. І тут був би значно менший ризик того, що інвестори відмовляться від участі в такому проекті, якщо вони його вже почнуть. Адже це все-таки місцеві компанії, які вже працюють в тих умовах, які є в Україні, і взагалі-то не відмовляються від проектів, які почали.
Якщо пул інвесторів обмежений, то наскільки критично важлива конкуренція на конкурсі. Якщо на участь в конкурсі подали тільки одну заявку, чи вважається він тим, який відбувся?
У законодавстві немає норми про те, що в конкурсі має бути «не менше двох учасників». Звичайно, в таких умовах виникає необ'єктивна ситуація: є тільки один претендент, його пропозиція єдина, її ні з чим навіть порівнювати. «Конкурс вважається таким, що не відбувся у разі, коли жодна з поданих заяв не відповідає умовам конкурсу», говориться в Законі «Про угоди про розподіл продукції». А якщо заявка була тільки одна і відповідає умовам конкурсу, то конкурс проходить: У статті 6, частини 4 закону говориться, що «конкурс вважається таким, що відбувся в разі, коли з заявкою на участь в ньому звернувся хоча б один учасник, в разі виконання ним усіх умов конкурсу».
Який ваш прогноз щодо майбутнього конкурсу по СРП? Він відбудеться вчасно чи буде перенесений? Чи знайдуться зацікавлені претенденти?
Є ризик того, що конкурс буде перенесено, або, принаймні, буде перенесено визначення переможця особливо щодо шельфу. Тут дуже тонкий момент, який пов'язаний саме з політичною ситуацією в країні. Я думаю, треба почекати граничний термін, побачити чи були заявки, скільки їх, від кого, і потім вже розбиратися, що з ними робити. Тоді особливо актуальним стане питання складу Міжвідомчої комісії. До складу Комісії входить 4 народних депутата, при тому, що зараз розпускають парламент. На момент прийняття рішення, вони будуть в статусі народних депутатів (їх статус зберігається до нових виборів, навіть якщо вони дострокові). Але наскільки їх рішення буде об'єктивним в ситуації, коли не відомо чи потраплять вони в наступне скликання...
Косатка.Медіа