Приватним компаніям не вигідно нарощувати обсяг видобутку газу

Підвищення ставки рентної плати за видобуток газу до 70% поставило недержавні газовидобувні компанії на межу виживання. Ставка в 70% призведе до відтоку інвестицій і до зниження вітчизняного газовидобутку до критичного мінімуму. Експерти вважають, що приймаючи рішення про підвищення рентної плати, держава дбала про короткострокову вигоду, а не про довгострокові перспективи.

 

Верховна рада підвищила ставку рентної плати за використання надр для видобутку природного газу з глибин до 5 тис. М для потреб населення з 20% до 70%. Відповідні зміни були внесені до Податкового кодексу. Учасники ринку оцінили це нововведення песимістично. Голова правління найбільшої газодобувної компанії ПрАТ «Укргазвидобування» Сергій Костюк заявив, що його наслідком буде втрата видобутку і ще велика боргова яма. «Виправити ситуацію не допоможе і підвищення ціни 1 кубометра газу до рівня собівартості - 1590 грн», - сказав він.

 

Для більш дрібних компаній, які здійснюють видобуток газу на підставі договорів про спільну діяльність з «Укргазвидобуванням», ставка 70% означає втрату економічної ефективності виробництва і, як наслідок, відтік іноземних інвестицій. Але найсумніше в цій ситуації - це втрата стимулу проводити технічну модернізацію газових родовищ. Справа в тому, що такі компанії - дуже мобільні, вони зацікавлені у впровадженні сучасних технологій видобутку, особливо якщо мова йде про старих, зношених родовищах. Досі використання потенціалу таких «неперспективних» з точки зору держави родовищ було перевагою дрібних газодобувних компаній. До слова, сьогодні в Україні налічується понад 100 газових родовищ, потенціал яких ще не повністю вичерпаний.

 

В першу чергу перед серйозною проблемою рентабельності газовидобутку після підвищення рентної плати виявилися «Полтавська нафтогазовидобувна компанія», «Карпатигаз», «Гео-альянс», «Куб-газ», «Бурісма холдинг» і ряд інших компаній. Швидше за все, вони будуть скорочувати і без того незначні капіталовкладення, спрямовані на розвиток розвідки і видобутку вуглеводнів. Щорічні вкладення в розвідку родовищ нафти і газу в Україні зараз не перевищують $ 1 млрд.

 

Так що ж є причиною посилення фінансового тиску на галузь і на споживачів природного газу? Якщо припустити, що стан економіки настільки критичний, а податки - єдине джерело стабілізації державного бюджету, то вже завтра виникає ризик їх несплати.

 

Прийняття низки непопулярних законів пов'язують з вимогами МВФ. Проте чергова узгоджена в лютому програма на суму $ 17,5 млрд передбачає в першу чергу проведення структурних реформ, які повинні дозволити оздоровити державні фінанси і банківський сектор, а також сприяти розвитку галузевого виробництва. Чи є структурною реформою підвищення рентної плати за видобутий газ до 70%? Сумнівно.

 

Газовидобувна галузь України дійсно могла б ефективніше використовувати свій ресурс і збільшити надходження до держбюджету. У 2013 році платежі за використання надр склали 5,3% від загального обсягу податкових надходжень. Цей факт, очевидно, і став «козирем» в руках ініціаторів підвищення відповідних ставок. Але не варто забувати про інвестиційну складову галузі. В умовах дефіцитного держбюджету не можна виштовхувати з ринку приватний капітал, готовий інвестувати в його розвиток.

 

Своє бачення вирішення цієї проблеми представили в кінці минулого року саме експерти МВФ. Вони запропонували Україні підняти ставки за використання надр до рівня міжнародних стандартів, розглянути можливість введення податку на додатковий прибуток і встановити короткострокові податкові пільги для залучення інвестицій. При цьому експерти всіляко підкреслювали найважливіша умова - стабільний режим оподаткування і розширення його бази на всіх етапах реалізації відповідного проекту - на стадії розвідки, розробки і видобутку. На їхню думку, тільки в таких умовах інвестор активно увійде в Україні.

 

У короткостроковій перспективі було навіть запропоновано з січня 2015 зменшити ставки за використання надр у нафтогазовій галузі до рівнів, які діяли з квітня по серпень 2014 року, а саме: 28-55% на газ, що видобувається на глибині до 5 тис. М. Це пояснюється тим, що в провідних газовидобувних країнах ставка за використання надр часто не перевищує 20%, а іноді вона і зовсім нижче 10%.

 

Експерти також застерігали, що різке збільшення ставки рентної плати за використання надр може значно спотворити рівень інвестицій та обсяги видобутку, що пов'язано з характерною для них нечутливістю до рівня прибутковості. Однак, мабуть, висока швидкість компенсації вигод від видобутку невідновлюваних природних ресурсів стала для уряду більш переконливим аргументом.

 

Експерти МВФ формували свої рекомендації, виходячи з декількох умов. Перше: для запобігання переорієнтації інвестицій режим оподаткування в Україні не повинен значно відрізнятися від діючого в країнах з аналогічними ресурсами. Друге: унікальність ситуації в Україні в тому, що у нас є велика кількість старих родовищ, спостерігається значна амплітуда ціни газу, переважає значення державних компаній. Третє: зменшення податкових ризиків для інвесторів з боку уряду сприятиме їх залученню в довгостроковій перспективі. І, нарешті, четверте: наявність ставки рентної плати за використання надр і здатність уряду впливати на її розмір виправдовує використання спеціального режиму для ресурсних секторів.

 

Втім, досягненню цілей може сприяти впровадження так званих податкових пакетів, які передбачають податок на прибуток підприємств і податок на додатковий прибуток. Це, в свою чергу, зніме необхідність знижувати плату за використання надр залежно від глибини їх залягання і зменшувати ставки рентної плати за їх використання.

 

Таким чином, наповнення держбюджету не буде заважати балансуванню ставок рентної плати за використання надр і приводити до відтоку іноземних інвестицій з галузі. Відповідно, обсяги видобутку газу в майбутньому не будуть скорочуватися.

 

Однак негативна тенденція вже намітилася, і з середини минулого року видобувні підприємства почали скорочувати обсяги своїх інвестицій. В першу чергу це пояснюється зменшенням грошових потоків, викликаних збільшенням рентних ставок. Також ми бачимо, що на сьогоднішній день додаткові ризики несуть компанії, орієнтовані на довгострокову перспективу при значних капіталовкладень, адже їх проекти не передбачають отримання значного прибутку на початкових етапах.

 

Втім, ми можемо відзначити і стабілізуючий для галузі фактор - тенденцію до підвищення вартості газу та її наближення до рівня собівартості. Однак на тлі серйозного зниження прибутковості виробництва, падіння рівня зарплат населення, активного зростання безробіття і галопуючої інфляції позитивний ефект не буде значним. Навряд чи він призведе до стабілізації ситуації в галузі та підвищенню довіри з боку інвесторів.

 

Тому в умовах, коли Україна гостро потребує інвестиційних коштах, а питання її енергетичної незалежності є ключовим, уряду необхідно орієнтуватися на довгострокові пріоритети розвитку газодобувної галузі та більш ефективно використовувати світовий досвід.

 

 

12 березня 2015

apostrophe.com.ua