Кабмін передав нафтогазові ділянки на шельфі «Нафтогазу», думки експертів

 

Для цього Кабмін вніс зміни до Постанови №615, Пункт 8, яким передбачено, що виключно НАК «Нафтогаз України» або його дочірня компанія (100%) можуть претендувати на отримання спеціального дозволу без проведення аукціону. Термін дії такого спецдозволу 30 років. Вартість спецдозволу (збір) дорівнюють 10% початкової ціни при глибинах моря до 100 м, та 1% при глибинах понад 100 м.

 

Нагадаємо, що у березні 2019р Кабмін оголосив конкурс на право видобутку вуглеводнів в межах ділянки «Дельфін», на умовах угоди про розподіл продукції (УРП). Тоді на конкурс подали заявки 4 компанії: Caspian Drilling International, Frontera, Trident BlackSea і українського ПрАт «ВК «Укрнафтобуріння». Проте, Кабмін у серпні 2019р скасував конкурс.

 

Редакція ExPro звернулася до експертів з проханням оцінити рішення Уряду про надання НАК «Нафтогаз України» спецдозволу на користування надрами в межах ділянки «Дельфін».

 

 

В умовах які склалися, передача ділянки чорноморського шельфу «Дельфін» «Нафтогазу України» єдино можливий варіант. Фактично, Уряд дав ділянку на відкуп Нафтогазу. Дане рішення можна назвати оптимальним за обставин контролю Росією значної частини морського простору в північно-західному секторі Чорного моря. Нагадаю, що одним з ключових завдань Росії в процесі захоплення Криму і Донбасу було недопущення реалізації мегапроєктів з видобутку газу. Це УРП на шельфі Чорного моря - Прикерченська ділянка та Скіфська площа, а також Юзівська ділянка в межах Донецької і Харківської областей на суходолі. Що стосується Чорноморського шельфу, то після 2014 року Уряд України намагався залучати інвесторів до його розробки, але враховуючи високі безпекові ризики, а також падіння цін на газ, всі сподівання виявилися марними. Тоді ж стало зрозумілим, що ризики на себе може взяти лише українська компанія, а по факту єдина компанія – НАК «Нафтогаз України». Отримавши спецдозвіл «Нафтогазу» прийдеться починати все з нуля. Всі технічні засоби, інфраструктура та більшість персоналу були втрачені, залишилася фактично юридична одиниця. І зараз, напрошується варіант партнерства. Якщо національна компанія бере участь у проекті – це однозначно позитивний сигнал для потенційних зарубіжних партнерів. Разом з тим, навряд чи ми побачимо в цьому проєкті великі транснаціональні компанії. Приклад Румунії повчальний, з одного боку, помітний успіх в оффшорних проєктах, з іншого боку, якщо держава приймає рішення без врахування інтересів інвесторів, останні згортають бізнес. І для України важливо врахувати цей досвід.