Стан геології. Доктор наук Олена РЕМЕЗОВА про закон № 2805-IX: «Головне слово має бути за геологами"

В сфері надрокористування до цього часу законодавчо не закріплено поняття: «критичної» та «стратегічної» сировини. Крім того застарілими залишається ряд підзаконних нормативно-правових актів, а головне – не вирішується проблема фінансування робіт з геологорозвідки. Про це розповіла доктор геології Олена Ремезова, аналізуючи новоприйнятий Закон № 2805-IX, який вносить зміни в Кодекс про Надра та ряд профільних законів. 

Детальний аналіз геолога про зміни в законі щодо:

Повноважень місцевих органів влади;

Класифікації корисних копалин;

Про російський бізнес в надрах;

Продаж спецдозволів;

Фінансування геологорозвідки.

Технічні деталі

В новому законі подано багато технічних деталей, розписано багато кадастрів, реєстрів і т.д. Вони і раніше були. Добре, що створили Єдину геоінформаційну систему, але це має бути технічна інструкція, а не положення Кодексу про надра. Я проглянула подібні кодекси інших країн, я не побачила, щоб там описувалися такі технічні моменти.

При цьому нове законодавство не вирішує наболілі питання, наприклад, у нас зараз є багато застарілих інструкцій, які стосуються розвідки, видобування корисних копалин. З нами спілкуються представники гірничих компаній, які висловлюють такі зауваження. Насправді, треба було б відходити від цих радянських інструкцій, у нас є напрацювання по деяким корисним копалинам.

Зараз ми працюємо над інструкцією про видобуток та розвідку бурштину. Діюча інструкція була розроблена на основі старих, ще радянських інструкцій. А де у  СРСР видобували бурштин – це Калінінград, там є одне велике родовище, там абсолютно інший генезис, ніж у наших родовищ. Наші родовища мають іншу будову, інші розміри, але достойні за своїми запасами. Такі інструкції треба змінювати. Посилання в документах дуже застарілі, багато невідповідностей.

Основні зміни в кодексі стосуються суто технічних деталей. Та ж інтерактивна карта, ну добре, пройде час, зміниться технологія, буде якась система штучного інтелекту, що тоді? Треба знову міняти кодекс? Технології рухаються семимильними кроками, це має бути відображено в технічних інструкціях, а не на рівні закону.

Повноваження місцевих органів влади

Питання таких повноважень дискутується вже давно, з 2017 року, і я була присутня на відповідних нарадах в Мінекології. Коли обговорюється питання місцевих корисних копалин, звісно, це має бути в компетенції місцевих органів влади. Наведу приклад стосовно того ж бурштину: є маленькі ділянки, які ніхто не буде розробляти величезними кар’єрами. Наприклад, в Польщі видобуток бурштину в районі міста Гданськ здійснюється за погодженням президента цього міста (так у них називається посада мера).

Після війни, та й вже зараз, треба розробляти місцеві будівельні копалини – це якісь глини, піски, суглинки та ін. Як це все оформлювати? Зазвичай для ремонту доріг треба такі копалини і вони можуть бути в компетенції місцевих органів влади.

Якщо я хочу добувати місцеву глину, збудувати невеликий цегельний завод, навіщо задля цього їхати в Київ, везти купу документів. В тій же Польщі ці питання набагато простіше вирішуються.

Разом з тим, треба передбачити застереження, щоб місцеві органи влади не блокували видобуток.

Важливість сировини

В нас є поділ копалин на копалини загальнодержавного значення та на місцеві, а взагалі треба прив’язуватися до міжнародної практики, тому що там є такі поняття, як «критична», «стратегічна» сировина. Я була на нарадах у Польщі у 2021 р., у них є ключова сировина, тобто та, видобуток якої забезпечує великий вклад у розвиток економіки. До такої сировини у них, зокрема, належить бурштин. В Польщі бурштин використовується не лише для ювелірної галузі, але й для фармацевтично-косметичної індустрії, є туристичний аспект – у них є бурштинові шляхи. У нас такого списку немає. Ми можемо орієнтуватися лише на європейські списки, але та сировина, яка є дефіцитною в Європі, в Україні присутня в достатній кількості. Бог нас не образив у цьому плані.

Потрібна належна класифікація корисних копалин, і якщо певна сировина є стратегічною чи критичною, тоді треба вести видобуток належним чином і не слухати багато організацій, нібито екологічних, які часто керуються своїм шкурним, а не загальносуспільним інтересом. Законодавство мало б враховувати аспект важливості корисної копалини, її значення для економіки та держави. Також треба списки стратегічної та критичної сировини періодично переглядати.

Витиснення російського бізнесу

Ще б я хотіла навести приклад звичайної щебінки. У нас багато покладів щебінки, більше того, значна  частина залізниці колишнього СРСР підсипана щебінкою з українських родовищ. Нам треба буде багато будувати, і нам треба буде багато видобувати щебінки. До речі, добре, що забрали всі ліцензії на видобуток щебінки та й інших корисних копалин у російських компаній. У цьому світлі в законі правильно передбачено, що російські компанії позбавляються права на видобуток надр в Україні.

Наприклад, Вовчанське родовище титанових руд у Дніпропетровській області – добре, що забрали ліцензію (в листопаді 2022 р. суд арештував акції Демурінського ГЗК, який розробляв це родовище, і який належить кіпрській компанії Limpieza limited громадянина РФ Михайла Шелкова. – Ред.). Компанія-надрокористувач видобувала ільменіт та цілими ешелонами відправляла його в Росію. У нас в Україні цей напрям не розвивали, не був створений повний цикл видобутку ільменіту та отримання титану, а це і машинобудування, і медичні імпланти, які дуже актуальні на сьогодні. Це також і літаки, підводні човни, це обладнання для атомної енергетики, це опріснювачі води – дуже широкий спектр застосування титану.  

Продаж спецдозволів

Я спілкувалася з колегами, і багато хто висловлює думку, що не так важливо  за скільки був проданий спецдозвіл, а більш важливо чи буде компанія плідно розробляти родовище і працювати тривалий час. Якщо родовище буде простоювати, яка з нього буде користь? Якщо йде видобуток, держава і місцеві бюджети отримують доходи. Можливо варто продавати ліцензії чим дешевше, ледь не за гривню, але добре питати, якщо це родовище простоює. Наприклад, теж Стремигородське родовище титану в Житомирській області, там зруденіння йде на півтора кілометри. Ця ліцензія уже кілька разів продовжувалася, ніхто там нічого не робить. Ми свого часу давали рекомендації, як краще це зробити, але хтось захопив ліцензію на віддалену перспективу, а освоїти таке велике зруденіння – це треба зробити гарний проект, понести значні  затрати, врахувати всі ризики, екологічні проблеми.

Підтримка геологорозвідки

У нас нормально не функціонує геологорозвідка, немає належного фінансування, не проводяться ці роботи. В Польщі є Державний геологічний інститут, він має статус дослідницького центру - це розвідка руд, тому там розробляються найбільш раціональні способи розробки родовищ. Практика розробки родовища бурштину там прописана на найвищому рівні, стосується також того ж гідророзмиву. У нас цей спосіб одразу асоціюється з чимось нелегальним, а в Польщі він застосовується на належному рівні з врахуванням питань екології. Тому головне слово має бути за геологами, які працюють в полях, роблять щось своїми руками, а не за юристами та комп'ютерщиками. 

: